Несебр

Несебър місто в Болгарії на березі Чорного моря із списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Засноване понад 3000-3500 років тому – це одне з найдревніших міст Європи, а не тільки пляж, сонце, море і відпустка.

Стара, а, отже, цікава частина міста лежить на невеличкому півострові завдовжки 850 м і завширшки 300 м, що відділений від нового міста вузьким до 10 м і довгим – метрів 400 перешийком.


Спочатку місто називалося Мелсамбрія, тобто місто якогось фракійця Melsa. Греки, які потіснили його нащадків, дали місту «оригінальну» назву Мессамбрія тобто «місто біля моря». Щось тут ще залишилося від фракійців, стародавніх греків, римлян і візантійців. Проте зараз місто мало схоже на античне – таке типово маленьке, яке може бути й у Греції, і в Туреччині. Потужний землетрус не тільки зруйнував антики, але й зменшив розмір острова вдвічі, а тому античні будівлі зараз «відпочивають» під водою подалі від туристів.
У Візантії місто відхапав булгарський хан, який і дав йому імя Несебир або, я зустрічав різні транскрипції, – Несебар, Несебр, Несеб’р, Несебір. Потім у місті ще довго змінювали візантійці болгар і навпаки, аж доки на якусь мить тут з’явився італієць.
Де Несебр, а де італійська Савойя, де болгарський перець, а де савойська капуста, але, виявляється, був період, коли їх трохи разом нарубали в салат папа, імператори, графи, царі та султани.


Амадей VI Зелений Граф Савойський Amedeo VI il Conte Verde брав участь у численних турнірах, рекламуючи рідну савойську капусту. Завжди одягнений у зеленому одязі, отож його й прозвали графом Зе – Зеленим графом. У 1366 року на заклик папи Урбана V він організував «савойський» хрестовий похід проти схизматиків-православних болгар та османського султана Мурада I. Останній якраз перед цим вирішив раптом стати європейцем і приєднав Галліполійський півострів і Едірне. Парадокс, але для папи турки і болгари були однаково гидкі.

Амадей VI Зелений відбив на короткий час Галліполійський півострів. Звідси герой відправилися в Константинопіль, де отримав від імператриці Анни 12000 золотих на продовження походу – тепер уже проти Болгарії. Болгари от зовсім не чекали, що за захопленого в полон візантійського імператора Івана V Палеолога, прийде мститися його двоюрідний брат Зелений.
У перші числа жовтня на золотих пісках Сонячного берегу Болгарії – оксамитовий сезон. Проте Амадей Савойський не мав часу на засмагу – захопив Созополь, Месеврію-Несебр і взяв у облогу Варну. Доки болгари вирішували чи варто далі воювати, чи вже кузена Амадея відпускати, він розмістив свою ставку в Месемврії. Болгари думали довго, хрестоносці страждали від незвичної зими, від холодних вітрів, з’явилися навіть ознаки чуми. Якраз вчасно, щоб болгари віддали Іоанна V.
Граф переможець, але його надії на багату «братську» відплату від кузена за звільнення не виправдалися. Іоанн V практично не мав грошей, оскільки вже не мав і багатих територій імперії. Отож граф повернув завойовані міста і фортеці імператору за якийсь безцінь – 15000 флоринів й подався назад у свою італійщину з магнітиками, екзотичними птахами і папугами, ведмедем із Болгарії та верблюдом з Азії. Безсумнівно, що Амадей Савойський провів більше битв з православними болгарами, ніж з турками, але це не завадило зустрічати його на півдні Європи з тріумфом і дати титул бодібілдера «атлета Христа».
Османи було трохи пошукали графа під стінами Несебру, але остаточно захопили турки місто за 3 місяці до падіння Константинополя.
Від османської епохи залишився, здається, і сучасний вигляд міста, що нагадує величезний турецький вуличний базар з сувенірами і лотками на вулицях. Додайте на кожному кроці ще й ресторани із зазивалами і вирішуйте, чи відчуєте ви тут дух стародавнього міста. Проте найколоритніші пам’ятки Несебра теж з часів XVII—XIX ст – це житлові двоповерхові будинки. Перший поверх кам’яний, а другий – дерев’яний, що нависає над вулицею і більший за площею.
Отже, що ще подивитися в Несебрі, крім турецько-османського житла? Не можна не згадати старий млин. Судячи по кількості фотографій якого, деякі туристи після фото з ним одразу йдуть на пляж. Фундаментом для млина служать руїни візантійське церкви, заснованої близько півтори тисячі років тому. Коли саме на стародавнє каміння поставили господарську будівля, невідомо, але їй точно кілька століть. Ще один із десятків, які були колись у місті, можна знайти в місті.
Збереглось із сотню метрів фортечної стіни Несебру висотою подекуди до 8 метрів. На табличках пояснюють, як розпізнати п’ять етапів її існування: фракійський, античний, візантійський, болгарський і турецький.
Несебр ще в XIV столітті називали «місто сорока церков». Така кількість храмів пояснюється тим, що вони були родинними і будувалися на приватні кошти донаторів. До нашого часу залишилися цілими далеко не всі. Храми хоча й різні, але здебільшого побудовані з цегли та природного каменю з візерунками з цегли. Тому путівники, які люблять давати «красномовні» назви, називають їх «церкви-вишиванки». Що подивитися в Несебрі з кам’яного шиття.
Храм святої Софії або стара митрополія, кінець V – початок IХ ст. Ця тринефна базиліка була частиною комплексу-резиденції Несебрського митрополита.
Храм Стефана – нова митрополія Х ст. Типовий середньовічний набір лего – для зведення використано карнизи, капітелі, рельєфи знищених раніше будівель.
Храм Христа Пантократора – Вседержителя першої половини XIV ст., що зараз перекваліфікувалася в художню галерею.
Храм Івана Алітургетоса – Неосвяченого ХІV ст. – має рідкісне архітектурне вирішення – північний і південний входи.
Храм Тодора ХІІІ ст. побудована у візантійському стилі. Для запобігання руйнувань під час землетрусу, в конструкції стін замурували дерев’яні вставки між камінням.
Храм Спаса (Вознесіння Христового) побудований в 1609 році за часів правління Османської імперії. Звели його на кошти багатого городянина. Оскільки християнські церкви забороняли будувати вищими за вершника, тому підлогу храму опустили нижче рівня землі.
Храм Успіння Пресвятої Богородиці ХІХ – єдина діюча в місті. Оскільки Діва Марія є покровителькою Несебра, то день міста святкується саме на її успіння. Храмова ікона з чудотворним образом чорної пресвятої Богородиці Одигітрії згідно з однією з легенд вибрала місце для побудови церкви самостійно. У ті далекі часи на території нинішнього храму стояла школа. Одного дня діти у дворі побачили ікону Богородиці на дереві й віднесли її до церкви. Але наступного ранку все повторилося спочатку. Місцеві жителі вирішили не суперечити: чому там учать у цих школах невідомо, а сорок першої церкви не вистачає.
Хочет еще? Зрами Богородиці Елеуса VI ст., Федора XIІІ ст., Івана Хрестителя ХІ ст., Димитрія ХІ ст., архангелів Михаїла та Гавриїла ХІІІ ст., Параскеви ХІІІ ст., Климента ХVIІ ст. Досить?! Йдіть краще в ресторан – поїжте рибки. І не згадуйте, що грецьке іхтіс – риба, читається як акронім Ісус Христос Божий Син Спаситель, а не обов’язкова наклейка на вашому авто.

Текст і фото Сергій Щербій