До 1946 року Білогір’я називалося Ляхівці. Заснували їх у 1441 році. Це було містечко, яке у 1583 році отримала Магдебурзьке право. Назва Ляхівці походила від польського поселення, яке було в цій місцевості – його називали Ляхівські двори, ну а потім стали Ляхівці.
Власниками містечка був рід Сенют, які спочатку були православними. У 17 столітті один із представників роду – Павло, перейшов у католицтво, але пізніше навернувся у соціанство, яке поляки називали аріанством. Ляхівці він зробив справжнім центром цієї конфесії. Слідом за ним до аріанства перейшли і його родичі, які по своїм містам і селам будували храми та збирали послідовників з усієї Волині. В Тихомелі, наприклад, вони звели відомий стовб. Але із смертю Павла Сенюти аріанство у Ляхівцях зникло.
Костьол святого Вікентія де Поля
Потім тривалий час містечком володіли князі Яблоновські, які збудували тут дерев’яно-земляний замок. У 19 столітті Ляхівці були центром волості, тут мешкало 5,4 тис. осіб (як і нині) було чотири церкви і костьол. Останній зберігся до нашого часу це величезна будівля, але, на жаль, стано його залишає бажати кращого. Із старих церков збереглася лише одна – Різдва Богородиці, збудована у 1869 році. Чомусь її більшість інтернет-джерел називають Троїцькою. Може переосвятили?
Далі текст із сайту “Костели і каплиці України”:
Костьол святого Вікентія де Поля.
Перша згадка про Білогір’я, яке до 1946 року називалось Ляхівці, датується 20.01.1441р. Походження старої назви нез’ясоване (принаймні, це не пов’язано з переселенцями з Мазовії, оскільки вони з’явились у Ляхівцях лише у XVIст.). Місто отримало магдебурзьке право 1583 року. Нині – селище міського типу і районний центр з населенням понад 5200 мешканців.
У 1612-1660 роках було споруджено сучасні муровані костел та монастир оо.-домініканців коштом Павла-Кшиштофа Сенюти, котрий спочатку сповідував православ’я, потім кальвінізм, на початку XVIІст. – католицизм (тоді і запросив домініканців), а 1616 року прийняв аріанство (Ляхівці навіть називали аріанською столицею Волині). 21 липня 1789 року храм консекрував єпископ- помічник Луцький Хризостом Качковський під титулом Пресвятої Трійці, Успіння Пресвятої Богородиці і свв. Петра і Павла.
У 1859 році домініканці передали святиню світському духовенству, а 1868 року царська влада закрила парафію і костел, у якому через рік було облаштовано церкву. У 1935-1991 роках радянська влада закрила святиню (там була тюрма, а потім будинок культури і бібліотека). Від 25 березня 1993 року парафією опікуються оо.-паллотини, котрі і займаються ремонтом поверненого у жахливому стані храму, а також монастиря, який віддали 2003 року. В частині монастиря облаштовано дитячий будинок.
Фото Романа Маленкова.
Церква Різдва Богородиці
