За 50 км на південний захід від Полтави, на правому березі річки Ворскла, розташоване селище Білики. Наприкінці 16 століття тут стояла польська фортеця, вали якої десь ще збереглися – ми їх не знайшли, хоча місцеві мешканці нам казали, що вони є – на них побудовано хати приватного сектору. Перша письмова згадка про Білики датується 1636 роком. На карті Боплана 1648 року поселення вже зафіксоване. Згідно із переказами його заснував пасічник Іван Білик, хоча є й інша версія, про заснування села Білики козацьким ватажком Андрієм Біликом, який відступив сюди після поразки козаків Наливайка під Солоницею.
У 18 столітті Білики були сотенним містечком Полтавського полку. Тут розвивалися ремесла і торгівля. В середині 18 століття тут поселився рід князів грузинського походження – Жевахових (Джавахішвілі, про них ми писали у статті про Линовицю). Хоча деякі місцеві ентузіасти кажуть, що Жевахови тут не жили, а лише приїжджали в гості до Кочубеїв, які мали тут маєток. Хтозна – місцеві сайти та Вікіпедія, на якій історія Біликів розписана досить детально, кажуть, що все таки, у Біликах був великий маєток Жевахових, на базі якого в радянські часи створили санаторій. Напевне в Біликах були маєтки й інших можновладців, і тих самих Кочубеїв, але про них інформації ніякої ми не знайшли.
Маєток-санаторій нині дуже поруйнований і захаращений. Від будівель 19 століття або нічого не залишилось, або ми не знайшли, адже територія велика. Але видно, що колись тут було красиво. Брукована доріжка, джерело, із скульптурою лева… До речі, лева ми колись надибали випадково – отак пробирались крізь джунглі, а тут прекрасне місце, і лев, і якісь дивні типочки, які дуже ретельно до того лева приглядались, і загнали сюди, на вузьку зарослу доріжку, невеликий мікроавтобус – ми так і подумали, хочуть вкрасти, тому сфотографували номери. Пізніше місцеві мешканці нам розповіли, що лева спорудив місцевий скульптор Петренко у 1983 році. У 80-ті цей парк був улюбленим місцем відпочинку мешканців Біликів, та гостей санаторію. А зараз жах.
Цікаво, що у 1939-1941 рр. у Біликах працював Будинок творчості та відпочинку Спілки письменників УРСР. Тут бувало немало відомих творців: Сосюра, Смолич, Головко, Корнійчук, Трублаїні та ін. Після війни заклад не відновлювали.
Текст та фото Романа Маленкова.
