За 25 км на схід від Гадяча, на березі річки Псел (Псьол), лежить село Бобрик. Не скажеш що дрібне – близько восьми сотень мешканців. З’явилось десь у 17 столітті й відносилося до Веприцької сотні Гадяцького полку.
Головна пам’ятка Бобрика – садиба Масюкових, від якої зберігся гарний класицистичний палац. Його звів у 1805-1807 рр., син веприцького сотника, чернігівський губернський предводитель дворянства, поміщик Семен Прокопович Масюков. Цікаво, що засновником роду був прадід Семена, Федір Масюк, а от батько – Прокіп – вже став Масюковим.
Ось що пише про садибу Масюкових Вікіпедія:
Це прямокутна в плані цегляна споруда з двоповерховою центральною частиною та одноповерховими крилами та з анфіладною системою внутрішнього планування. Головний фасад будинку прикрашено шестиколонним портиком доричного ордеру, що завершується ступінчастим аттиком. Перед ним, на відстані 4 метрів, встановлено чотириколонний портик із трикутним фронтоном. На рівні другого поверху він утворює балкон, який є одночасно покрівлею над пандусом для під’їзду екіпажів до головного входу. Парковий фасад також має шестиколонний портик доричного ордеру, що завершується ступінчастим аттиком. Стіни першого і другого поверхів будинку завершуються модульйонами у вигляді прямокутних кронштейнів. Високі прямокутні вікна бокових крил першого поверху прикрашені трикутними та лучковими сандриками. що чергуються. Під одноповерховими боковими крилами розміщені самостійні господарські приміщення.
У 1982 р. на замовлення Полтавського обласного управління освіти інститутом «Укрпроектреставрація» було виготовлено проектно-кошторисну документацію на ремонтно-реставраційні роботи пам’ятки. Автор проекту архітектор В.Ф. Отченашко.
До 2021 року в будинку розташовувалась Бобрицька загальноосвітня школа І – III ступенів [2]. Подальша доля садиби поки що не відома.
У 1861 році Бобрик став центром волості, а у 1875-му в ньому побудували дерев’яну Покровську церкву. В радянський період храм закрили, скинули хрести і верхи, дерев’яні стіни обмазали глиною і влаштували у церкві магазин (чи то комору якусь). Ми побували у Бобрику у 2019 році – якраз церкву обкладали цеглою, замість того, щоб відновити її первісний вигляд і здерти страхітливу «шубу». Зараз вже храм як нова копійка, як видно із фотографій у інтернеті – про те що він дерев’яний нагадують лише барабани під банями.
Текст та фото Романа Маленкова.
Палац Масюкових
