Село Бобулинці відомі з 1375 року, тоді Володислав Опольський надав село Бібіл (а воно називалось тоді так) Юшкові зі Скорнича. Передав разом з селом Доброводи, яке в Монастириському районі, у відповідній статті про Доброводи можете почитати про Володислава Опольського, щоб не повторюватись.
На мапі Боплана 1650 року село вказано вже з назвою Бобоул. На початку 17 ст. в селі був навіть свій оборонний замок.
Протягом свого довгого існування село побувало у власності представників роду Куропатва (кінець 16 – перша половина 17 ст), Потоцьких (деякий час у 18 ст), аж поки не перейшло разом з Киданівом до Красицьких, род, що походить з перемишлянських земель. Першим з Красицьких, кого вважають власником маєтностей у Бобулинцях та Киданові, (так би мовити, від кого пішла бобулинецька гілка роду), був Ян Красицький, потім за спадком, його син Антоній Красицький (1736-1800), галицький каштелян, та онук Ігнацій Красицький (1764-1844), великий ловчий Королівства Галичини і Лодомерії.
Михайлівська церква
А ось далі зупинемось трохи детальніше.
Оскільки сини Ігнація Красицького померли ще молодими, Бобулинці з Кидановом дістались 1800 року його дочці Констанції, а через її шлюб 1808 року з Михалом Бжостовським – роду Бжостовських. Проте чи то доля зробила такий викрутас, чи то так задумано, але буквальео в наступному поколінні маєтки повертаються Красицьким. Дочка Констанції та Міхала, Марія Ангела Бжозтовська (серед рідних просто Анеля) вийшла заміж за свого двоюрідного дядька Едмунда Красицького, ну і звісно, з відповідним посагом. Було у них четверо дітей, а рід продовжив лише середній син Ігнацій (1839-1924), до нього, в потім вже його старшого сина Августа, й перейшло все добро Красицьких. Август Красицький став дуже відомим вченим-ботаніком, але разом з тим був і політичним діячем, послом до галицького сейму, офіцером армії, брав участь у 1 світовій та польсько-радянській війні 1920 року.
Красицькі мали в Бобулинцях невеликий палац серед ошатного парку, проте тут майже не жили, маючи інші, набагато більші палаци, коло Перемишля. Наразі від маєтку Красицьких в Бобулинцях не залишилось нічого.
У Бобулинцях була народна школа, в якій вчили польською мовою (українська двічі на тиждень по одній годині). У 1945 році в селі було лихо – пожежа знищила майже все село. У 1946 році сюди переселили ряд сімей із Закерзоння, в основному з Рава-Руського району.
У селі є дві Михайлівських церкви, перша 1830 року, вона православна, хоча початково була грекокатолицькою, і була такою до 1946 року. З 1946 по 1989 рік не діяла, у приміщенні був склад зерна. З 1990 року спочатку УПЦ МП, потім УАПЦ, і нарешті, на сьогодні ПЦУ. Після відновлення грекокатолицької громади, їй, як і в багатьох інших випадках, довелось будувати нову церкву, що й зробили 1998-2000 року. Неї теж освятили в Михайлівську.
Але якось більше кинулась в очі та запам’яталась руїна костелу Антонія Падуанського, 1892 року, без вікон та даху, і всередині якого вже виросли дерева. Неподалік, біля польського цвинтаря, є ще одна католицька руїна, капличка, там взагалі лише залишки стін.
А ось про ще одну церкву у Бобулинцях мало хто знає. Про церкву Преображення Господнього, збудовану 1921 року.
Й не дивно, адже знаходиться вона в селі Бобулинці, але в Канаді, і відноситься до Вінніпезької митрополії, Саскатунської єпархії, Йорктонського деканату. Село в Канаді заснували переселенці з Бобулинців з Тернопілля.
Текст та фото Ігоря Дорожка.
Костел Антонія Падуанського
