Місто Budva Будва, мабуть, найкраще знайоме туристам постсовка серед усіх чорногорських курортів. Саме тут російську мову чути частіше за чорногорську. Навіть рекламні щити вздовж доріг й ті російською. Будва лежить практично в центрі Адріатичного узбережжя, а прибережна зона міста відома під назвою Будванськая Рив’єра. Навіть, якщо вас не цікавлять пляжі й нічні клуби Будви, у місто обов’язково варто завітати.
Хоча історичне старе місто зовсім крихітне та ще й відновлена після землетрусу 1979 року, прогулянка все ж буде цікавою, хоча не забере більше години – півтори.
Головний символ Будви – дві з’єднані між собою риби.
За легендою колись, дуже давно, у Будві жили юні та закохані: само собою неперевершена красуня Олена і каменяр Марко Митро. Батьки Олени були багаті, а тому віддавати красуню за якогось робітника не хотіли. Це в Софії Андрухович у романі «Фелікс Австрія» історія каменяра-скульптора складається добре, а двом з Будви не судилося. Напевно, ви ж здогадуєтеся, чим все закінчилося? Правильно, удвох кинулися з високих скель в бурхливе море. Однак, як тільки вони торкнулися води, так відразу ж і перетворилися в двох прекрасних риб, щоб уже ніколи не розлучалися. Очевидці так і сказали: «Ko jedno nek budu dva» тобто «Нехай єдиним будуть двоє». Так, за легендою, з’явилася назва міста – Будва. Отож, коли буде їсти рибу в численних ресторанчиках Будви, майте на увазі, що ви ризикуєте розлучити закоханих… Тому замовляйте по дві рибини.
Зрозуміло, що ви не зможете покинути Будву, доки на стіні фортеці не надибаєте риб і не потрете, щоб усі бажання збувалися, кохання не закінчувалося, а риба завжди ловилася. Десь так. І майте на увазі, що це не просто камінь – його знайшли в будинку Марко й замурували в стіну міської цитаделі.
У греків, які були тут трохи раніше, була своя легенда про Кадма. Загалом, якщо дуже коротко, він був братом Європи, яку викрав похітливий Зевс-Юпітер.Quod licet Iovi (Jovi) non licet bovi тобто, що дозволено Юпітеру, не дозволено бику. Кадм розшукав сестру, між іншим заснував Фіви, вбив дракона й посадив його зуби, з яких виросли воїни, а золото забрав. Одружився з Гармонією й у них народилися багато дітей. Проте прожити життя в гармонії, здається, не міг ні один грецький міфічний герой. Дочки, Семела й Іно, закінчили земне життя на очах у батька, хоча одразу були прийняті в сонм олімпійських богів. Актеон – жертва гніву Артеміди – це онук Кадма. Отож на старості років Кадм покинув Фіви. Зі своєю дружиною Гармонією довго поневірявся він на чужині і прийшов, нарешті, в далеку Іллірію. Там Кадм заснував ще одне місто для себе і для своєї дружини місто – Будва. У подорож Кадм з Гармонією вирушили на упряжці волів. Так ось (вибачайте, я й так скоротив, усе) саме завдяки волам Будва отримала свою назву: bous – по-грецьки «бик». Кадм з дружиною вони перетворився в Кадмій Cd хімічний елемент періодичної таблиці. Хоча є версія, що обернулися на зміїв :).
Згідно з останніми археологічними дослідженнями, вік міста Будва перевищує 2500 років.
Неромантичні історики, посміхаючись над биками та рибами, право першості заснування міста віддають фінікійцям, а назву міста виводять від фінікійського слова дім. З 1420 по 1797 рр. Венеціанська республіка правила цим невеликим містечком. Будва була оточена фортечними стінами, які захищали жителів від турецьких набігів.
У 1815-1918 роках місто входило до складу Австро-Угорської імперії. Після Першої світової війни – до складу Королівства Сербів, Хорватів і Словенців (з 1929 року – Югославія). У роки другої світової сюди повернулися італійці.
У стародавні часи місто розміщувався на острові, який згодом з’єднали з материком піщаним перешийком і він перетворився на півострів. Будинки жителів Будви вийшла за межі кріпосних стін тільки у ХХ столітті, але й зараз у старих житлах живуть не тільки туристи, а й автохтони.
У старому місті, оточеному високою фортечною стіною, на кривих, вузеньких вуличках і крихітних площах зустрічаються пам’ятки часів римського, венеціанського і турецького панування.
Міськими стінами можна прогулятися спостерігаючи черепичні дахи, сиві храми, сувенірні крамниці, вітрини маленьких магазинчиків, кафе, бари, ресторанчики і численні кондиціонери. Дивно. Збереглися декілька башт, воріт і Citadela або Фортеця Святої Марії, яка вперше згадується в 1425 році. Вона була побудована для захисту Будви від нападів з боку моря.
З цитаделі мальовничості пейзажу додає острів Светі Нікола, який схожий на трамплін для вейку якогось велетня – пологий з одного боку і стрімчастий з протилежного. Це найбільший острів Адріатичного узбережжя Чорногорії, що місцеві називають Гаваї.
Усі чотири храми міста сповзлися на разом на невеличкий п’ятачок. Добре видно з будь-якої точки міста високу дзвіницю кафедрального собору Святого Іоанна, початки якої сягають VII ст., а перебудована була в ХV ст. У католицькому храмі зберігаються ікони і картини, серед яких ікона Богородиці з немовлям – Будванська Богородиця, що приписують руці Святого Луки.
Сусідка православна церква Святої Трійці тільки на вигляд стара – її збудували на початку ХІХ століття.
Поруч знаходиться мініатюрна православна церква Святого Сави побудована в 1141 році. Храм з тесаного каменю присвячений засновнику Сербської православної церкви. За легендою, з того місця святий Сава вирушив у паломництво в Єрусалим.
Значно поважніша католицька церква santa Marija in Punta Святої Марії на Мисі виконує й функції кріпосної стіни, зведена в 840 році. Саме тут зберігалася головна міська святиня – чудотворна ікона Будванська Богородиця, що довгі роки працювала на захист міста від хвороб і ворогів. На початку ХІХ століття незадовго до облоги Будви французами, її перенесли до церкви Святого Іоанна, де вона до сих пір і знаходиться.
У Чорногорії немає традиційного чаю. Чорногорці кажуть: “Навіщо мені чай, адже я не хворий”. Проте тут є вино й свіжа риба в ресторанах. Отам і треба закінчувати проулянку Будвою.
Текст і фото Сергія Щербія
