Село Бичаль розташоване у Костопільському районі й потрапили ми у нього дорогою на Базальтове. Перша письмова згадка про Бичаль датується 1577 роком – вже тоді село належало Сангушкам.
За давніх часів на території, де знаходиться село, випасали велику кількість худоби. “Беч! Беч!”- гукали погоничі. Звідси і Бечаль, а від слова “бички”-”Бичаль”.
Інша версія – за часів кріпацтва людей тяжко карали, бичували – били батогами – звідси і назва села Бичаль — місце бичування.
Із літературних джерел дізнаємося, що назва Бичаль за кінцівкою “аль” примикає до ряда Звіздаль, Криваль, Суздаль, де можливі дієслівні, іменні основи, належні відповідно назвам осіб, які можуть формуватись при допомозі суфіксального “аль” зразка Горбаль, Носаль, Рогаль.
Отже, Бичаль можна осмислити, як формування від прізвища (прізвиська) Бич, дальше прикметникове Бич (ь) “Бичів”, або від засвідченого в XVI столітті Бичало (Бечало).
Інтригує і народне, за яким Бичаль походить із слова бичало – “відчужена полоса обабіч дороги”; “смуга чагарників”.
В 1762 році князь Сангушко виділяє землю орендарям Збієвським на будівництво в селі уніатського храму. Хати з окраїн були знесені в одне місце.
В 1779 році була побудована уніатська церква, першим настоятелем був «Іосиф Ильин син Гусаковський». Архівні матеріали свідчать про те, що приміщення сучасної бичальської церкви збудовано в 1779 році на місці старої, дерев’яної. Факт існування дерев’яної церкви підтверджує відомий історик О.Цинкаловський у книзі «Стара Волинь- Волинське Полісся». Зважаючи на те, що дерев’яні споруди стоять приблизно сто років, можливо припустити, що перший рам у селі з’явився у часи козачини, адже церква була і є Покровською, а Пресвята Богородиця була покровителькою козаків.
Нині Покровська церква існує й перебуває у непоганому стані. Звичайно, вона православна, адже греко-католиків у цій місцевості давно немає.
Використано матеріали сайту Деражненської громади, фото Романа Маленкова.
