Черче – чимале село. Нині в ньому мешкає більше тисячі осіб. Досить старе, адже перша згадка про нього датується аж 1435 роком. Від 20-х років минулого століття Черче – бальнеологічний курорт. Тут цілющі сульфідні (сірководневі) води, і нині функціонує санаторій (реабілітаційний центр).
У Черче дві чудові дерев’яні церкви, і обидві присвячені Василю Великому. Новіша церква зведена у 1897 році, і це напевне модерн, а от старіша – шедевр бойківської архітектури – збудована у 1733 році. Ось що про неї пише сайт “Дерев’яні церкви Західної України”:
Вперше існування церкви в селі зафіксовано в люстрації Руського воєводства 1564-1565 рр. Невідомо, коли зведена перша будівля.
З покрайнього запису на “Ключі разумінія” Йоаникія Галятовського 1653 р. відомо, що в 1708 р. в селі існувала церква Святого Василя Великого. У 1733 р., як свідчить напис на одвірках південних дверей в бабинець старої сільської церкви, збудовано наступну церкву.
Цікаво, що жителі села з покоління в покоління цей храм називають Святої Параскеви… Згідно з актом візитації 1760 р. поблагословив церкву рогатинський декан о. Стефан Демкович.
На початку ХХ ст. буря завалила центральний верх, який був перекритий тимчасовим пірамідальним наметом. Реставрація первісного верху нави здійснена у 1970 році.
ЛІТЕРАТУРА: В. Слободян “Храми Рогатинщини”. Львів-2004. – 248 с.
Далі текст про новішу церкву із того ж сайту “Дерев’яні церкви Західної України”:
У 1897 р. в селі, на новому місці зведено нову церкву зі смерекового дерева, ймовірно, за проектом архітектора Василя Нагірного. Справа від входу в західній стіні присінку висить табличка: “Сей храм збудований 1897 р.”.
Іконостас для неї намалював маляр Антон Манастирський на протязі 1923-1933 рр. Іконостас з кедрового дерева виставлено в 1912 р. за о. Івана Созанського. Різьбив його Яким Долгий, золотив Іван Гонташевський.
Церква помальована В. Загачевським у 1954 р. за о. Івана Яськова. Наступне малювання відбулося в 1982 р. при о. В. Дорошу. Художні роботи виконав С. І. Левицький при допомозі І. В. Ткачука, Я. М. Вальчишина, Р. І. Солтиса.
Також на стіні церкви поміщена інша пам’ятна таблиця: “Схилимо молитовно голови перед пам”яттю черчанських священиків: о. Івана Созанського (1866-1916) – організатора сільської Просвіти і будівничого храму Василя Великого; о. Юрія Будного (1909-1947) – загинув мученицькою смертю на каторзі; о. Івана Дідуха (1908-1961) – двічі відбував покарання у Сибіру, помер на рідній землі” – моє доповнення).
Церква в користуванні громади УГКЦ. Біля деревяної завершено будівництво нового мурованого храму.
ЛІТЕРАТУРА: В. Слободян “Храми Рогатинщини”. Львів-2004. – 248 с.
Фото Романа Маленкова
