В Дядьковичі ми їхали оглянути звичайну дерев’яну церкву, зведену в єпархіально-синодальному стилі, а наштовхнулися на справжній церковний музей, який збирає настоятель храму святої Параскеви, протоієрей Олександр Кулик. Предмети сільської старовини, книги, давні світлини та поштівки – чого тільки немає в прекрасній експозиції, яку священик експонує в одному із приміщень храму. Та і сам храм не звичайна «єпархіалка», адже крім типового проекту, тут є ще й нетипові речі – наприклад чіткі ознаки українського модерну – ззовні це вікна, а в інтер’єрі і заломи, дверні проходи, розписи – от зроду не сказав би, побачивши храм здалеку, що він такий цікавий зсередини.
Історія села Дядьковичі та походження його назви нормально розписана у Вікіпедії – не буду повторюватись.
Першу церкву святої Параскеви звели у Дядьковичах напевне ще у 17 столітті. У 1767 році була зведена нова (на той час) дерев’яна церква, яка стояла до 1910 року, коли її розібрали на будматеріали і продали, щоб отримати кошти на добудову нинішньої церкви, яку, в свою чергу, заклали у 1907 році, а освятили у 1912-му. Проект, як я вже писав, типовий, хто займався його втіленням у життя, і модерном зокрема, невідомо. Нині, завдяки старанням протоієрея, храм перебуває у гарному стані. Підпорядкований ПЦУ.
Ще в 19 столітті в Дядьковичах, як і у багатьох селах Волині, з’явилися чеські колоністи. Свого часу така велика кількість чеських колоній стала відкриттям для мене – в межах Волинської губернії жило близько 30 тисяч чехів-колоністів, а ще більшим відкриттям стала спадщина цих колоній – житлова та господарська забудова. У Дядьковичах до головних чеських пам’яток можна віднести млин, побудований чехом Віктором Юрином у 1936 році. До 2005 року він виконував свої безпосередні функції. Нині у ньому склад.
Є у селі й інші старовинні будівлі.
Текст та фото Романа Маленкова.
Чеський млин
