1928 року срср для захисту від зовнішніх ворогів на випадок війни розпочав будівництво укріпрайонів, які разом пізніше отримали назву Die Stalinlinie (Лінія Сталіна). Західні рубежі цієї оборонної ліні простягнулись від Карелії до берегів Чорного моря. Початково укріпрайонів було 13, згодом додалось ще 8, які почали будували між існуючими у 1938 році. Серед перших тринадцяти був і Летичівський УР. Після окупації західної Білорусі, Західної України, Прибалтійських республік і Бесарабії постала необхідність перенесення захисних рубежів західніше, тому в своїй більшості «лінія Сталіна» була законсервована, а фортифікації вже зводили багато західніше, так звану «лінію Молотова».
Рішення про будівництво Летичівського укріпленого району прийняте у 1931 році. Активне будівництво тривало до 1934 року, коли були зведені головні довготривалі оборонні споруди. Однак окремі зводилися до 1936 року. Фронт укріпрайону становив від 122 до 126 кілометрів. За радянськими даними було зведено 340 кулеметних ДОТів та 7 артилерійських.
Укріпрайони, в тому числі й Летичівський УР пропаганда називала неприступними та неподоланими. І хоч внесок їх у деякому стриманні навали німецьких військ був, проте війна та реальні бойові дії викрили багато недоліків, особливо в частині укомплектування точок озброєнням та боєприпасів, а також особовим складом. Більш детально стосовно Летичівського УР про це можна прочитати у статті В.Бутенка тут: https://ngp-ua.info/2013/09/7130
Бойові дії біля Летичівського УР розпочалися 12 липня 1941 року, а 27 грудня 1941 року управління Летичівського укріпрайону було розформоване.
Досить часто під час подорожей фортифікаційні споруди укріпрайонів чи їх залишків можна зустріти. Як ось під час експедиції у Деражнянський район обіч дороги на околиці села Слобідка-Кальнянська, або просто Слобідка, що східніше Деражні, нашу увагу привернув монолітний бетонний блок, як спочатку здалось. Коли підійшлии ближче, стало зрозуміло, що це один із ДОТів Летичівського УР. «Алекс Вельт» допоміг його ідентифікувати, це ДОТ типу МС за №1222. І в цій місцевості їх ще багато – в полях, лісах. Це кулеметна точка, трохи далі, ближче до Деражні є ДОТ №412, а за кілька кілометрів на південь від нього ще є й артилерійський, у добре збереженому стані.
Текст та фото Ігоря Дорожка.
