На вулиці Ярослава Мудрого, неподалік від крутого спуску до заплави Унави, стоїть костьол Воздвиження Святого Хреста, збудований у 1903-1911 роках. Шпилі асиметричних веж цього католицького храму височать над містом, їх видно за кілька кварталів. Костьол спочатку будували за проектом польського архітектора В. Домбровського, але пізніше, у 1906 році, до робіт долучили українського спеціаліста Ф. Троупянського. 1909 року основна частина храму була готова, проте не вистачило коштів на оздоблення фасадів та інтер’єру. І лише 1911 року, після додаткового збору коштів, у тому числі, за допомогою концерту органної музики, усі роботи завершили. Костьол був освячений і почав працювати. Безперечно, цей архітектурний шедевр належить до найвидатніших пам’яток не лише Київщини, а й України.
Костьол, збудований у романо-готичному стилі, поєднує в собі класичні для католицьких храмів архітектурні ходи та елементи модерну, що відображається в асиметричності форм. У результаті звична для костьолів масивна цілеспрямована похмурість з додаванням гострих та витягнутих форм гармонійно поєднується з елегантністю, витонченістю, стриманістю і, навіть, тендітністю. Якщо костьоли, як правило, чітко асоціюються з чоловічим началом, то в даному випадку, скоріше, слід казати про об’єднання чоловічих та жіночих рис. Можливо, м’якості храму додає й жовтий колір цегли, з якої він збудований. Вікна прикрашені кольоровими вітражами, а стіни – сюжетними барельєфами. На думку деяких спеціалістів, у стилі виконання цих барельєфів відчувається рука майстра Еліо Саля, що виконував скульптурні оздоблення „будинку з химерами” та Миколаївського костьолу в Києві.
Ремонт храму було проведено в 1991 році. Значну роль в цьому відіграв отець Зиґмунд Козар (помер у 2003 році), ім’ям якого названа площа перед костьолом. Навпроти, через дорогу, реставрується будівля католицької духовної семінарії.
Текст та фото Романа Маленкова.
