Ось таку церкву ми надибали у селі Грушка, на півдні Вінниччини, дорогою на Букатинку. Як на мене – вона дуже колоритна і цікава, навіть, не зважаючи на її неоруський стиль. Хоча я б її чітко до цього стилю не відніс би, хіба оті кокошніки. Мені вона нагадала кам’яні будівлі Турецької Месопотамії, наприклад Мідьяту.
Звели Дмитрівську церкву у Грушці 1905 року. Архітектором був якийсь Іванов – інших даних не маю, але видно, що талант людина мала. А от будівництво виконували місцеві майстри-каменотеси. А майстри тут були неабиякі, майже у кожному селі. Церкву складено із рівнесеньких пісковикових блоків, пишуть, що без використання розчину. Вага карнизів та обрамлення вікон перевищує 300 кг.
У 18 столітті село Грушка належало Потоцьким, які пізніше продали його, як навколишні землі, родині Ярошинських. Останні звели у селі палац, від якого нині не залишилося і сліду.
Дорога до Грушки далеко не із кращих – асфальту там лише шматки, а переважно грунт, і після великого дощу їхати я б не радив.
Текст і фото Романа Маленкова
