Текст із Вікіпедії:
Гвардійське (до 1946 року — Фельштин; пол. Felsztyn; Fulsztyn) — село в Україні, центр Гвардійської сільської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області. Засноване Миколаєм Гербуртом як містечко Фельштин (Фельдштин) у 1584 році.
Засновник містечка — галицький підкоморій Миколай Гербурт — мав чеське походження та прибув на Поділля з польсько-німецької Сілезії. Родове гніздо Гербуртів у Моравії мало назву «Фельштин» (тепер це громада Богушов[cs]), і ностальгія за рідними землями підказала йому таку назву для нового населеного пункту.
Краєзнавець Ігор Лазарик в книзі «Добромильський край» посилається на польського хроніста, який описував хронологічно перший Фельштин:
« По сьогоднішній день на шльонську Австрійськім над рікою Ossa існує місцевість Fuelistain, колись називана Fulistein, Fulstyn, де в році 1251 оселився Herbord, спочатку як ленник біскупський, а пізніше, тобто в році 1253, як окремий господар».
Гвардійське отримало свою теперішню назву в другій половині 40-х років XX століття на честь Першої гвардійської загальновійськової та Третьої гвардійської танкової армій. Після розпаду СРСР сільська громада зверталася до влади з проханням повернути селу історичну назву, однак безрезультатно.
Крім Фельштина на Поділлі, Гербурти заснували іще одне поселення з ідентичною назвою в Україні, але і його перейменували за радянських часів. Тепер це село Скелівка Старосамбірського району на Львівщині.
Місто закладене на місці колишнього поселення Доброщани, яке перед тим було знищене татарами. Дозвіл на будівництво поселення та дерев’яного замку, як і Магдебурзьке право, були надані Стефаном Баторієм в Любліні 24 серпня 1584 року. Замок був приблизно такий, як на той час в Сатанові, Городку, Гусятині, Ярмолинцях, Зінькові, Чорному Острові. На свято трьох Королів (Йордань) та на Святу Трійцю у містечку відбувались ярмарки, більше того — Стефан Баторій звільнив поселенців від податків та повинностей.
Залишки замкових валів досі можна побачити — вони оточують шкільний спортивний майданчик.
Фельштин кілька разів був зруйнований татарами, а в 1615 році тут розмістився табір хана, і звідси в різних напрямах татари атакували довколишні села. Після Гербуртів частини їх спадщини (Купин, Кремінна, Лісоводи) перейшла до Стадницьких, а Фельштин з околичними селами дістався дружині Яна Гербурта.
У 1680 році село дісталося османській Туреччині, на його полях проходив кордон.
17 лютого 1729 року Фельштин разом із 12 околичними селами Стшеменським був проданий Бернардові Граб’янці. Родина Граб’янок опікувалася Фельштином. В містечку великого значення набули об’єднання, котрі називалися ремісничими цехами.
У 1900 році в селі не було ніяких промислових підприємств, і багато чоловіків та жінок наймалися на сезонні роботи на цукрові заводи Деражні.
Містечко Фельштин стало центром Фельштинського району, який існував до 3 лютого 1931 року. Згідно з постановою ВУЦВК від 3 лютого 1931 року було проведемо укрупнення районів на території нинішньої Хмельницької області і Фельштинський район увійшов до складу Городоцького. Постановою ВУЦВК СРСР від 22 вересня 1937 року утворено Кам’янець-Подільську область, у складі якої у жовтні 1939 року відновився Фельштинський район.
У Фельштині проживала значна частка євреїв. У ХІХ столітті тут проживало 2994 особи, з них євреїв — 1220. Євреї у містечку переважно були перекупниками худоби, торгівцями в крамницях, шили одяг та обробляли шкіри. У Фельштині навіть були дві сільські Ради: українська та єврейська. Майже всі вони були знищені у 1942 році в Гелетинському лісі.
Костел святого Войцеха
Близько 1594 року коштом дідича Миколая Гербурта збудували дерев’яний костел святого Войцеха. Відбудова костелу після часів турецької влади на Поділлі відбулася у 1722 році. Кам’яний костел розпочала будувати у 1753 році Маріанна Граб’янчина із роду Калиновських (дружини Юзефа Каєтана). Того ж року на кошти Маріанни Граб’янчиної було засновано школу та лікарню. 26 липня 1791 року на пам’ять про Конституцію 3 травня костел освятив кам’янецький єпископ-ординарій Адам Красінський. Кошти для закінчення будівництва надали Онуфрій Морський та Тереса Ґраб’янчина. Храму було надано титул Божого Провидіння.
На початку XX століття у фельштинській парафії було 30 сіл, у яких проживало 8500 католиків. У зв’язку з розширенням парафії отець Антоній Трощинський у 1905 році провів розбудову костелу. Важкими для парафії були роки радянської влади, коли проти священиків та вірян відбувалися жорстокі репресії. У 1933 році костел віддали під склад Райковецькому спиртзаводу, через три роки в храмі відкрили кінотеатр і районний будинок культури. Під час Другої світової війни за часів німецької окупації служби у костелі відновилися — віруючим повернули частину храму для богослужінь. Вдруге костел зачинено в серпні 1950 року, хоча парафіяни вимагали відкриття храму. У 1979 році парафія почала діяти без реєстрації, богослужіння проводили у домі однієї із парафіянок.
Через міндобрива, які зберігалися в костелі, значної руйнації зазнали стіни храму. Віруючим вдалося зберегти лише ікону Божої Матері та хрест.
В червні 1988 року під керівництвом священика Віктора Ткача розпочато будівництво каплиці. Розбудова тривала до кінця літа, а 15 вересня 1988 року єпископ освятив її. В січні 1990 року парафії повернуто приміщення костелу, у якому розпочато ремонт, а каплицю віддано православній парафії. 25 червня 1994 року єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії Ян Ольшанський наново освятив храм. У цьому ж 1994 році відзначили 400-ліття фельштинської парафії.
Сьогодні до парафії належать 23 села, у яких живе понад дві тисячі католиків. Нинішній настоятель храму отець Ярослав Гонсьорек приїхав в Україну у 2000 році з Польщі.
Текст із Вікіпедії, фото Романа Маленкова.
