Чергова сакральна руїна. На цей раз у Катеринівці Великобурлуцького району. Церква Дмитра Солунського, 1910 року. Хоча на старих листівках вказується, що то церква Вознесіння Господнього. Коли відбулось переосвячення, чи можливо то інша церква, ще необхідно вияснити.
Вікі, та й не лише вона, пише, що Катеринівка виникла 1861 року, коли кріпаків-селян поміщики Микола Хитров та Катерина Задонська із хутора Пархомівки переселили на вільні землі.
А тепер запит для допитливих: як зрозуміти те, що Катерина Василівна Задонська, в дівоцтві Неклюдова, майбутня власниця Великого Бурлука, народилась саме у Катеринівці у 1834 році (про що вона й сама писала), і цим селом ще володів її дід Н.В.Неклюдов (1762-1849).
Із невеликого порівняно села, Катеринівка виросла до досить таки значного поселення, селяни селились і в інших місцях поблизу, створюючи хутори. Такими були Крейдянка, Клочанка, Піщанка, Осикове, Шев’яківка та інші. Пізніше вони злилися з Катеринівкою. Хоч Задонські і були найбільшими власниками, проте на 1917 рік у Катеринівці було аж 11 інших, мілких поміщиків, серед яких були Шредер, Піков, Ребіндер, Селіванов, Корінь.
Нерозривно з Катеринівкою пов’язана й історія хутора Микільське, на деякий час їх навіть об’єднали, під назвою Катерино-Микільське, проте ненадовго.
Цікаво, що на межі 1950-60 років у Катеринівці мешкало до 1700 чоловік, зараз у селі близько 680 мешканців, у Микільському – 40.
У селі ще до недавнього часу знаходився панський будинок Неклюдових-Вадбольських. Його збудувала у 1861 р. власниця Катеринівки Катерина Василівна Задонська (можливо тому й вказується помилково дата заснування села). Будівля була двоповерховою, з масивними стінами, товщиною 50 см. Перший поверх був кам’яний, другий – дерев’яний. Згодом, коли дочка Ольга (1868-1917) вийшла заміж за князя Олександра Вадбольського, титулярного радника, колишнього земського чиновника, Катерина Василівна подарувала маєток дочці, проте сама жила у них.
Палац у Великому Бурлуку дістався синові – Василю Андрійовичу (1861-1909). Ще одна дочка, Катерина, в заміжжі Куколь-Яснопольська, жила в маєтках чоловіка та в Петербурзі.
Сама Катерина Василівна писала:
“Я же-раздѣливъ дѣтей, жила съ дочерью моею, Ольгой Вадбольской, въ Екатериновкѣ, навѣщая время отъ времени сына моего, который жилъ въ Бурлукѣ”.
Можете спитати, чому не згадуємо чоловіка Катерини Василівни. Справа в тому, що Андрій Воінович Задонський прожив всього 40 років, і помер 1870 року від прогресуючого паралічу. На початку 20 ст. садибу дещо перебудували.
Сім’ю, під час перебування у грудні 1918 року у Великому Бурлуку, спіткала велика трагедія, загін чи то анархістів Сахарова, чи червоних, вдерся до палацу та порубав всіх, кого застав, всього 8 чоловік, саму Катерину Василівну, дочку Ольгу з чоловіком, їх синів-студентів, Андрія та Володимира, 19 та 15 років, сестру – Юлію Василівну Гагаріну (Неклюдову), подругу – княгиню Цецилію Валеріанівну Генрікову, з її гувернанткою Сесіль. При чому, зробили це цінічно, дозволивши перевдягнутсь, відвівши до церкви (Катерина Василівна була дуже набожною), та спочатку відрізавши вуха.
Докладніше розповім про сім’ю, коли писатиму про Великий Бурлук.
Садибу Неклюдових-Вадбольських розібрали на цеглу десь у 2011-2012 році.
Була у селі, а можливо й до цього часу ще й є, трьохкласна земська школа, там навчалося 90 учнів. Збудували її у 1905 році. В тей час головою земської управи Вовчанського повіту був Колокольцов Василь Григорович. Саме його старанням на території повіту було збудовано, відкрито 153 школи, за темпами благоустрою, розвитку культури і освіти Вовчанський повіт займав друге місце в усій Російській імперії. Серед цих шкіл була збудована школа у центрі села Катеринівка. У роки Другої світової прямим попаданням снаряду було знесено частину будинку, але школа продовжувала функціонувати.
Цікаво, що дорогу між Катеринівкою та Пісчанкою у 1914 році збудували полонені австрійці. Серед полонених у селі було також багато турків і киргизів.
Автори: Ігор Дорожко, Максим Назаренко, Олег Година.
