Луцькі кликуни — це міські глашатаї доби Середньовіччя та Ренесансу. Вони оголошували князівські та магістратські укази, повідомляли мешканців про важливі події, а також виконували функції міської сторожі: стежили за порядком, попереджали про пожежі та сповіщали про наближення ворога. Такий собі гібрид медіа, поліції та служби надзвичайних ситуацій. З появою газет та створенням спеціалізованих формувань поліції й пожежників потреба в кликунах, які у тій чи іншій формі були в кожному поважному місті, відпала. Про них надовго забули.
У 2015 р. Управління туризму і промоції міста Луцької міської ради вирішило відродити цю давню легенду. Звісно, не у тих формах, як за часів Середньовіччя. «З тих пір проєкт розвивається у двох напрямках, — розповіла „УІ“ начальниця Управління туризму та промоції міста Катерина Мойсіюк. — Перший — відродження давнього ритуалу сурмління з вежі Луцького замку. Такі сурмачі, до слова, — давня традиція старовинних міст…»
Нагадаємо: щодня о 12:00, а у вихідні ще й повторно о 18:00, луцький кликун сурмить із замкової вежі. До початку повномасштабного вторгнення це була мелодія пісні «Волинь моя», а від лютого 2022 р. — Державний Гімн України. Цей відновлений «кликунсько-магістратський» ритуал починається щороку 6 березня, а закінчується наприкінці листопада.
Пані Катерина Мойсіюк пояснює, чому для початку щорічного періоду кликунського сурмління обрана саме така дата: «Саме 6 березня 1640 року магістрат видав указ про збір коштів на утримання нічної сторожі луцьких кликунів, — каже очільниця управління. — Тому у Луцьку ця дата стала офіційним Днем кликуна».
Проєкт відродження кликунства має ще один напрямок — встановлення бронзових скульптурок луцьких кликунів у різних куточках міста. І ставляться вони не лише для краси чи дивування туристів: «Через цих симпатичних персонажів ми розповідаємо про окремі сторінки історії Луцька, його традиції та особливості, — розповідає Катерина Мойсіюк. — Наприклад, кликун Трилінко нагадує про унікальну бруківку — шашку Трилінського. Кликун Вогняр сидить на ліхтарі та розповідає про давню професію ліхтарника. Кликун Зірко звіряє час із сонячним годинником у центрі міста. А кликуни-бігуни, встановлені на біговій доріжці Центрального парку культури і відпочинку імені Лесі Українки, присвячені спортивним традиціям міста».
Усього в місті встановили 20 скульптурок. На жаль, три з них знищили вандали. Тож нині на вулицях, площах і в парках Луцька «прописалися» 17 бронзових кликунів. Як розповіла Катерина Мойсіюк: «Водночас існують і інші кликуни з інших матеріалів, яких ми також враховуємо в загальній колекції. Усі кликуни позначені на Google-карті. Кожен має QR-код, відсканувавши який можна прочитати історію конкретного персонажа».
Днями на території Луцького національного технічного університету з’явився новий кликун — Книжко. Його історія доволі непроста. Вперше він був встановлений у 2020 році на проспекті Волі біля головного корпусу Волинського національного університету імені Лесі Українки. Проте дуже швидко скульптурку викрали.
До 2022 року нові кликуни встановлювалися переважно за кошти міського бюджету або грантових програм. Після початку повномасштабного вторгнення до проєкту почали активно долучатися підприємці та установи. «Наше управління туризму і промоції міста допомагає розробити концепцію майбутнього персонажа та визначити місце його встановлення, — розповідає Катерина Мойсіюк. — Саме завдяки такій співпраці до Луцька повернувся Книжко — тепер уже біля центрального корпусу Луцького національного технічного університету».
Цього року очікується поява ще двох нових кликунів. Лучани та гості міста зможуть побачити їх уже найближчим часом. Кликуни настільки полюбилися містянам, що стали частиною сучасної міської культури. У Луцьку проводять екскурсії «Слідами луцьких кликунів», тематичні квести, а самі персонажі стають героями освітніх і культурних проєктів.
