Вживу він виглядає ефектніше ніж на фото – ну просто чавить своєю таємничістю та ненормальним розміром. Як усе, до речі, що стосується єзуїтів – розміри й похмура таємничість. От, наприклад львівський храм Петра і Павла – він фактично найбільший у Львові, з підземеллями, все як «положено». Але у Луцьку єзуїти навіть Львівський свій костьол переплюнули, принаймні за розмірами. Можливо, костьол Петра і Павла у Луцьку є найбільшим католицьким храмом України. Його ширина 39 метрів, довжина – 53, а висота до верхівки хреста – 42,2 метри. Вражає. А ще ж є підвалини глибиною у 6 метрів, розгалужена мережа підземель.
Автором першого проекту єзуїтського храму у Луцьку, як і у Львові, був італієць Джакомо Бріано. Будівництво розпочали у 1616 році (у Львові у 1610-му). Поряд із храмом відразу ж заклали будівлю єзуїтського колегіуму – солдати Христа, як називали єзуїтів, вирізнялися з поміж інших католицьких орденів, особливим відношенням до освіти – вони всюди намагалися поставити свої колегіуми. Кошти на будівництво комплексу єзуїтів були виділені за сприяння єпископа Павела Волуцького.
Єзуїти були досить категоричними у своїй вірі й неодноразово влаштовували суперечки і навіть бійки із православним населенням Луцька – на це підбивалися учні колегіуму, які неодноразово нападали на невгодних ордену представників Луцького братства. Приблизно так само єзуїти поводили себе всюди, навіть вступали у боротьбу із представниками влади та найвищого дворянства. І догрались – у 1773 році орден було взагалі скасовано. Але це було пізніше, через півтора століття після заснування комплексу.
Нагляд за будівництвом костьолу Петра і Павла, яке тривало досить довго, проводили різні архітектори: Моллі, Глазович, Гіжицький, Агорн, Соболевський, Гродзицький, Умінський.
Святиня являє собою тринавову хрещато-баневу базиліку на основі грецького хреста. Над бічними навами, за вийнятком трансепта, розташовані емпори. Вдовж нав влаштовано чотириярусні галереї. З обох боків пресвітерію розташовані два поверхи приміщень. Центральна баня спирається на пандативи та попружні арки, що покояться на чотирьох стовпах хрещатого перетину. Циліндричні склепіння нав мають попружні арки й розпалубки. Бічні від пресбітерію приміщення перекриті дзеркальними та лотковими склепіннями з розпалубками, обхідні галереї – хрещатими склепіннями на попружних арках.
Інформація із сайту «Отці Паллотини…»
Єзуїтський комплекс будували в системі Окольного замку – усі споруди повинні були бути придатними для оборони, мати потужні стіни та бійниці. Права (від входу) стіна костьолу Петра і Павла та колегуму, який продовжує його – справжній фортечний мур, з бійницями та стрільницями. Відразу за колегіумом стоїть єдина башта, що збереглася від башт Окольного замку – башта Чарторийських. Далі простяглися залишки старого муру.
Вражаючі розміри храму повторює і типова для католиків дзвіниця – вона просто гігантська. Всередині храм настільки великий, що, здається, міг би умістити повністю ще декілька церков. Стіни прикрашають розписи та ліпнина, виконані відомими, свого часу авторами.
Я заходив у храм в будній день наприкінці січня – крім доглядачки й мене там не було нікого, хоча все виглядає досить обжитим. А підземелля не працювали – якась реконструкція. Вражений цим храмом, я повернувся наступного дня, й знову зачаровано дивився на нього, ніби вперше. І ще не раз повернусь, і вам пропоную.
