Змішайте Житомир і Кам’янець-Подільський (як же мене дістали ці совдепівські другі половинки назв – Могилів-Подільський, Переяслав-Хмельницький, Корсунь-Шевченківський, Володимир-Волинський – не вистачає лише Луцька-Волинського, ніби є інший) і ви отримаєте Луцьк. Середньовіччя та епоха бароко, неоготика та модерн, переплелись у цьому місті із радянською помпезною архітектурою комуністичних проспектів, із «сталінським ампіром» та, здається, безмежною і абсолютно безликою забудовою спальних районів та індустріальних околиць, з трубами, величезними похмурими цехами та складами. А ще тут неймовірно великий приватний сектор – ну геть як у моїй рідній Білій Церкві. Й усе це розмішане, розкидане, розділене заплавою Стира та заповідним Гнідавським болотом.
Велика Луцька синагога – Малий замок
Чітко виражає глобальну сутність цього надзвичайно цікавого міста синагога – одна із найцікавіших і найбільших синагог України, розмістила в собі спортивний клуб, «Динамо», фактично звичайну «качалку». Храм, який називають Малим замком, єдиний подібний в країні, за вивіскою «Інтер-атлетик» (чи щось таке).
Але Луцьк – місто туристичне. Тут навіть туристично-інформаційні центри є (наприклад, на пішохідній вулиці Лесі Українки), із сувенірами, магнітами, а головне – книгами про Луцьк, фотоальбомами, путівниками (цікаво, що путівник «Луцьк» виданий трьома мовами – польською і англійською роздається безкоштовно, українською – коштує 15 грн.). Вулиці в центральній частині міста прикрашені червоними вказівниками туристичних об’єктів, інколи трапляються картосхеми основних пам’яток, співвіднесені із вашим розташуванням. Театри (в тому числі ляльковий), кінотеатри, розважальні центри, ресторани, кафе, паби – все як треба, навіть цукерні є. А головне – повно пам’яток, та ще й яких. Одних лише старих будівель католицьких монастирів стільки… Бригіток, шаріток, тринітаріїв, домініканців, василіан. Найефектнішим є комплекс монастиря єзуїтів, із неймовірного розміру храмом – костьолом Петра і Павла (це один із найбільших римо-католицьких храмів України).
Костьол Петра і Павла монастиря єзуїтів
Барокового гіганта, в системі великого Окольного замку, єзуїти збудували на початку 17 століття. Похмурий (як усі єзуїтські храми) і таємничий, з великим колегіумом (нині коледж харчових технологій), підземеллями та замковими мурами – разом із Замком Любарта, це, на мою думку, головна пам’ятка Луцька.
Монастир єзуїтів входив у систему зовнішніх укріплень старого Луцька. Відповідно зовнішня стіна має кількаметрову товщину та бійниці. Відразу за монастирем збереглася башта Чарторийських – єдина збережена башта Окольного замку, по периметру якого стояли ще три монастирі, із потужними товстелезними мурами келійних корпусів. Храми монастирів, крім єзуїтського, не збереглися – позначилося століття владарювання у місті росіян. На жаль, після третього поділу Польщі у 1795 році Волинь відійшла до російської імперії, тому архітектурний ансамбль старого міста якийсь нецілісний, а будівлі періоду московської окупації нагадують провінційно-повітово-єврейські ансамблі Таращі або Звенигородки. Навіть величний костьол перебудували – хотіли зробити черговий єпархіальний клон. Але не вийшло – Троїцький собор все рівно виглядає велично і неповторно.
Замок Любарта – перкрасно збережений зразок фортифікаційної архітектури пізнього середньовіччя. Раніше він був оборонним ядром Луцького (Окольного) замку, який, на жаль, втратив свою цілісність. Картинки-реконструкції демонструють яким був Луцький замок у 17 столітті. Але до нас ця велична споруда дійшла лише шматками – добре що хоч Замок Любарта вдалося зберегти, адже його колись продали на будматеріали. З аукціону. На щастя через рік київська комісія заборонила розбирати твердиню.
Замок Любарта
Над мурами замку височіють три башти, дві з яких, висотою з дев’ятиповерхівку (27 м), є висотними домінантами найстарішої частини Луцька. На мурах розташовані галереї – можна побродити, позаглядати у бійниці.
Прямо навпроти замку стоїть лютеранська кірха – мабуть найвища кірха України. Ця неоготична, казкова будівля нагадує, що крім українців, поляків, євреїв та росіян в Луцьку, на початку минулого століття, жило ще й немало німців. А за кірхою (вуличка ліворуч від неї) розташований луцький Будинок з химерами. Його звів скульптор Микола Головань – почавши тулити різноманітні химерні скульптури ще у 80-ті роки минулого століття, він продовжує це робити і нині.
Лютеранська кірха
Будинок з химерами Миколи Голованя
В Луцьку багато старовинних церков. Деякі розташовані на околицях, але більшість у центрі (більшість лучан центром називають совдепівську частину міста біля Троїцького собору, але я волів би віднести до «центру» територію від ЦУМа до Замку – там пішки йти 10-15 хвилин).
Троїцький собор – головний православний храм Луцька. Колись це був монастир бернардинів, заснований у середині 17 століття. Велика будівля, яка півкільцем охоплює подвір’я собору – то колишній монастирський корпус, зведений ще у 1721 році. Храм побудували у 1789-му, як костьол Святого Хреста. У другій половині 19 століття комплекс передали православній громаді (то був період московського панування), а у 1880-ті роки його перебудували – він отримав дзвіницю та центральну баню і став Троцьким собором.
Хрестовоздвиженська церква нині…
…і колись
Хрестовоздвиженська та Покровська церкви розташовані на вулиці Данила Галицького. Це дуже старі церкви, які звели у першій половині 17 століття, але обидві дуже перебудовані. Хрестовоздвиженська була колись головним храмом Луцького братства і центром православного життя на Волині, але у 19 столітті вона розвалилася і її цеглу використали для розширення Покровської церкви. Та Хрестовоздвиженська церква, яку ми бачимо нині – лише вівтарна частина колишнього храму. Поряд зберігся братський корпус. У 18 столітті братську церкву та корпус братства передали греко-католицькому ордену василіан.
Муровану Покровську церкву, на місті старої дерев’яної, заснував член Луцького братства Іван Яровицький. Припускають, що у 1637 році вона вже стояла. А трохи пізніше міська влада передала храм греко-католикам – на початку 19 століття він належав все тим же василіанам. У 1826 році орден василіан було розформовано й усі їхні храми перейшли до православної громади. Добудова Покровської церкви відбулася із 1873 по 1976 роки – до цікавого барокового храму добудували, м’яко кажучи, некрасиву єпархіальну дзвіницю – храм утратив свій колорит і нині мало хто може припустити, що йому вже майже чотири століття.
Будинок Косачів (щоправда, жили вони тут лише рік)
І на останок про будинок Косачів (це поряд із єзуїтським костьолом на вулиці Кафедральній), в якому нині адміністрація історико-культурного заповідника «Старий Луцьк», кав’ярня та кімната-музей «Лесина вітальня». Немаленький скажу я вам будиночок могли дозволити собі Косачі – видно немало прибутку давала їм земелька: 471 десятина у Колодяжному, 100 десятин у Зеленому Гаю та невідомо скільки (мабуть теж немало) у Мглині, де був родовий маєток Косачів (землі Стародубського полку, анексовані Росією у 1919 р., нині у складі РФ). Цю кам’яницю звели наприкінці 18 століття.
В Луцьку багато старих кам’яниць, зведених у різні періоди, у різних архітектурних стилях. Цікавою і більш-менш цілісною мені здалася забудова міжвоєнного періоду, коли в Луцьку владарювали поляки. Але про неї, можливо, розповім колись потім.
Троїцький собор
Текст та фото Романа Маленкова
Читайте ще:
Луцьк. Гігантський храм єзуїтів
Значно більше фото дивіться у фотогалереях:
