Чергове стародавнє городище у Зміївському районі. Назване за розташуванням поблизу від села Коропове, в 3 км на північ, однойменно з назвою села – «Коропове». Воно знаходиться на території НПП «Гомільшанські ліси», на узвишші берега Сіверського Донця, вкрите лісом та чагарниками, тому не відразу його й знайдеш, але численні вказівники допоможуть.
Вперше городище згадується на початку ХХ ст. Активно почало досліджуватись з середини 50 років минулого століття, в часи незалежності дослідники присвятили йому десь з десяток років, останні грунтовні вишукування згадуються 2010 роком.
На відміну від інших знаменитих городищ Зміївщини воно не велике за територією, близько 3 га, проте цінність, як відомо, визначається не лише розмірами. Дослідження показали, що городище використовувалось тривалий час, з V ст. до н. е. до XVIII ст., містить нашарування різних епох, починаючи з залізної доби. Судіть самі: городецька культура (VII ст. до н. е. — II ст. н. е.), культура скіфів (середина V—IV ст. до н. е.), пеньківська культура (VII — перша половина VIII ст.), салтівська культура (середина VIII — середина X ст.), роменська культура або ж слов’янська культура сіверян (друга половина X — середина XI ст.), потім йде період довгого занепаду, городище покидають, і далі – слобожанська культура (з кінця XVII ст.).
Виявлено, що в залізну добу були створені дерев’яно-ґрунтові укріплення з ровами, а нова лінія захисту з каменю та примітивної цегли для закріплення дерев’яної стіни поверх цих укріплень була створена вже в салтівський період. В результаті розкопів на городищі було знайдено безліч артефактів різних часів: рештки керамічного посуду, залізні знаряддя праці та побуту, зброя, прикраси тощо.
З 2009 року городище є пам’яткою археології національного значення.
Текст Ігоря Дорожка, фото Максима Назаренка.
