У Коржівці заїхали навмання, нічого не знаючи ні про село, ні про наявність у ньому пам’яток. На околиці побачили специфічні цікаві будівлі, схожі на келії, відразу подумалось – монастир. Так і є – чоловічий монастир Різдва Пресвятої Богородиці. Ще й з давньою історією.
Коржівецький монастир був заснований ще далекого 1742 року Яном (Жаном) Батістом Десієром (чи Дессьє). Так, начебто француз. Але він був все ж поляком, щоправда, дійсно, французького походження. Польський підполковник та військовий інженер, в якості інженера при дворі Адама Миколая Сенявського у Бережанах почав служити ще у 1689 році. У 1699 році отримав службу коменданта Меджибізького замку, а надалі, в 1702-1704 роках – губернатора Меджибізької волості. При цьому залишався й будівельним наглядачем та архітектором, в його доробку будівельних робіт присутні і костели.
Напевно навички та досвід військової інженерії й стали тим чинником, який спонукав Десієра збудувати монастир саме оборонного типу (стіни там дійсно товстезні). Та й часи були неспокійні. Монастир мав дві церкви, корпус келій, високі мури, три вежі, підземелля з розгалуженими ходами, у його володінні були ліси та рілля, млин та пасіка. Треба сказати, що обитель свого часу була однією з найбільших на Поділлі. Початково монастир був греко-католицьким, але у 1796 році, після другого поділу Речі Посполитої його примусово передали до російської православної церкви. У 1832 році на його території був похований Преосвященний Архієпископ Ксенофонт, керуючий Подільскою єпархією. У 1890 (чи 1892) році монастирю була подарована копія чудотворної ікони Іверської Божої Матері, яка, як кажуть, була написана афонськими монахами.
В радянські часі, а саме 1921 року монастир був закритий, частину приміщень було зруйновано, чудотворну ікону втрачено. Окремі будівлі переробили на школу. Відродження обителі розпочалось з 2011-2012 року, хоча ще в 1991 році частину трапезної монастиря було передано місцевій релігійній громаді (в інших будівлях продовжувала діяти школа). Знайшлась також ікона Іверської Божої Матері, що перебувала чи у місцевих жителів, а потім деякий час образ знаходився у Свято-Покровському кафедральному соборі Хмельницького. Зараз вона повністю відреставрована. Начебто віднайшли ще одну ікону, яку вважають старовинною іконою Коржівецької Богоматері, яка прикрашала в’їзну вежу монастиря та є копією ікони Летичівської Богородиці 1606 року.
До певного часу у монастирі мешкав лише один ігумен-настоятель.
Текст та фото Ігоря Дорожка.
