Стародавніх городищ на Харківщині повно. Різних періодів, епох, культур, що говорить про те, що з давніх давен тут селились люди, і лише монгольска навала на кілька століть призупинила розвиток цього краю, давши підставу назвати його Диким полем.
Ось і в с. Мохнач Зміївського району Харківщини є таке однойменне стародавнє городище, яке з 2009 року має статус пам’ятки археології національного значення. Розкопки та дослідження, які проводились на городищі в основному в 50-х роках ХХ ст, а потім продовжились експедиціями в роки незалежності з 1999 до 2015 року, виявили, що територія ця почала використовуватись для господарчих потреб з пізньої бронзової доби, захисні ж лінії почали будуватись скіфами в середині V ст до н.е., були підсилені вали та з’являються рови. В такому стані городище існувало століття, а потім запустіває. І лише в VI ст.н.е. сюди приходять ранньослов’янскі племена пеньківської культури, а ще через 100-150 років племена салтівської культури, які значно підсилюють оборонну інфраструктуру дерев’яними складовими, зводять цитадель з дерев’яними ж стінами, підсилюють вали. Сіверяни в Х-ХІ ст. створюють ще три лінії захисту. Практично всі культури залишили безліч артефактів, унікальні знахідки виявляють і по цей час.
Взагалі городище розташоване на території 12,5 га, має форму витягнутого трикутника, складається з п’яти дворищ та оточене п’ятьма валами. Відомо також, що з XVII ст., з початком повторного заселення земель, в південній частині городища був цвинтар з дерев’яною цвинтарною капличкою (Мохнач засноване 1630 року).
Окрім городища Мохнач відоме також так званим Суворівським джерелом, вода в якому має цілющі властивості. А історія його така. Переказують, що біля Мохнача базувалося військо Суворова. Скоріш за все, з причини відсутності гігієни, у багатьох солдат почали запалюватись очі, зараз би це назвали кон’юктивітом. Наступальна операція опинилась під загрозою. Проте, деякі солдати почали вмиватись водою з розташованого поруч джерела й відчули значне полегшення, а згодом і зовсім одужали. Так зробили й інші. З того часу джерело називають Суворівським. А ще по іншому – Рудим, тому що вода місить залізо та має рудуватий колір. Незалежно від пори року, вода має незмінну температуру +4 градуси. Джерело доглянуте, з облаштованими підходами та навіть басейном для купелі.
Місцина біля Мохача дуже мальовнича та користується попитом у туристів та пооцінувачів заміського відпочинку. Поруч – Сіверський Донець з тихою течією та дзеркальною водою, а також дубове урочище Мохначанська лісова дача, є закинутий яблуневий сад, кажуть, ще з графських часів.
Текст Ігоря Дорожка, фото Максима Назаренка.
