Знайомство з Новосілкою почалось з кумедностей. Ми знали, що у селі є старий костел, але як він виглядає та де саме знаходиться – треба було шукати. Шлях пролягав через річку Вовчок, на якій стоїть село. І вже коли ми майже проїхали міст, хтось боковим зором примітив на березі цікавлю будівлю – повертаємось. Невже це наш костел ? Та ні – не може бути. Ми у повному сум’ятті. Довелося залучити до роз’яснень місцевих. Виявилося, що це давно закинута будівля колишньої бані, як повідав нам один перехожий. А от чи задумувалось так початково, чи щось там було інше до цього – не вдалось взнати. Ну й то добре. Не кожне село мало власну централізовану баню, та ще й «башточками»).
Село невелике, хоч і давнє. У люстрації 1469 року, в часи бутності в королівських маєтностях, вказано, що Новосілка з присілками була в управлінні Яна Одровонжа. М.Грушевський посилався на універсал 1538 року, в якому міститься згадка про Новосілку ще аж 1404 року, та про те що село куплене польською королевою Боною у Одровонжа.
Наприкінці ХVІІІ ст. власником села, вже наприкінці свого життєвого шляху, був руський воєвода Ян Кіцький. Наголошую – не російський, а руський. Він був польським шляхтичом та державним діячом Корони Польської в Речі Посполитій. Займав багато державних посад та брав участь у багатьох державнотворчих діях. Гарячий прихильник Корони, та особисто короля Станіслава Августа Понятовського. А Руське воєводство в ті часи (ще з 1434 року) було територіально-адміністративною одиницею Королівства Польського з центром у Львові. Його ліквідували 1772 року під час першого поділу Речі Посполитої, територія відійшла до Королівства Галичини та Волині у складі імперії Габсбургів. Ян Кіцький був ще й львівським старостою, проте 1773 року втратив цю посаду через відмову прийняти присягу імператриці Марії Терезії. Дуже цікаво, що посаду воєводи руського Ян Кіцький обіймав з 1791 по 1794 рік, він був останнім, кому належала ця посада. Тобто, воєводства вже ну було, а посада існувала ? Дійсно, цікаво.
Ян Кіцький у 1797 році побудував у Новосілках мурований костел Пресвятої Трійці. Костел став парафіяльним, до парафії належало ще п’ять ближніх сіл з понад 1300 вірянами. Окрім цього, він переніс дерев’яну Покровську церкву, що була посеред села, на цвинтар. Дерев’яна ж дзвіниця до неї була збудована багато пізнішне, у 1885 році. Ця церква загадується в Працях Подільського єпархіального історико-статистичного комітету за 1901 рік. Зараз неї вже давно нема, у селі збудована нова простенька церква, яка не має архітектурної цінності. Щодо самого костелу, то вказують, що Кіцького поховали у склепі всередині костелу. У радянські часи його використовували в якості колгоспного складу, а повернули вірянам та поновили богослужіння вже з 1993 року, при цьому переосвятивши в честь Святого Йоана Хрестителя.
Костел
Колишня лазня
Цікаве спостереження. Висота костела та кут масивних контрфорсів такі, що при спогляданні храму з певних позицій він дещо нагадує піраміду. Чи було це таким задумом ?
І от тепер, опісля всього написаного, виникли питання. Руський воєвода Ян Кіцький був лише один. А у Вікіпедії зазначено, що на старості він проживав у своєму маєтку в Розтоках на Волині (зараз північ Тернопільщини) та помер неодруженим наприкінці XVIII ст. у Міхалполі на Поділлі, й рік смерті не вказаний. І хоч Міхалполь був у Летичівському повіті, тобто поруч, як же Новосілка ? Звісно, можна фундувати костел в Новосілці, але ж є інформація й про його активну діяльність в селі, й про поховання саме у склепі костелу. Й там на надгробку повинні бути дати. Якщо, звісно, сам склеп зберігся. На жаль, ми всередині не були.
Деякі відповіді про власників села дав Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom VII. Отже, на час люстрації 1612 року Новосілку утримувала Єфросинія Клоновська. Під час наступної люстрації 1632 року власником вказано Лукаша Мясковського, подільського підстолого. Надалі, наприкінці століття, село разом з Красносілкою орендувала Маріанна Пулашка з Зелінських. І ось нарешті запис про Кіцьких: «Август Кіцький, брат фундатора костелу, обмінявся Новосілкою з Теодором Віслоцьким на волинський маєток. У місцевому костелі поховано воєводу руських земель Яна Ґоздава Кіцького та підкоморія волинського Теодора Віслоцького, у костелі знаходяться їх портрети. Від Віслоцького Новосілка перейшла до Бернатовичів.» Отже, був ще й брат Август, що теж мав відношення до села. До речі, сам Ян Кіцький був неодруженим та бездітним.
Дещо роз’яснилося, проте все ж запрошую знавців та краєзнавців до обговорення.
Текст та фото Ігоря Дорожка
