За 3 км від білоруського кордону та за 10 від українського (через Білорусь), у Люблінському воєводстві на Берестейщині є село Ганна Hanna. В минулому це було українське село, але під час операції “Вісла” українці були депортовані. Нині не знаю чи мешкають у Ганні українці, але під час нашого візиту вони там були – будівельники-реставратори із Тернопільщини, які відновлювали дерев’яну церкву Петра і Павла – в минулому теж українську – греко-католицьку й православну.
Храм Петра і Павла у Ганні був зведений на кошти литовського магната, князя Ієроніма Флоріана Радзивілла, у 1739-1746 рр. для місцевих селян – переважно українців. Тоді ж у храм потрапила копія ікони Богоматері Почаєвської. Будували храм як греко-католицький, але після ліквідації уніатської церкви на захоплених Росією землях сходу Польщі, його перевели у православ’є. Після поверення цієї частини Берестейщини (чи Підляшшя) до Польщі, церкву Петра і Павла переосвятили, як римо-католицьку.
Храм дуже красивий, триверхий, із бароковими банями, схожими на лемківські, повністю обшитий гонтом. Всередині збереглися фрагменти старовинних розписів.
Питання – чи відноситься цей храм до української спадщини, чи це, все таки, спадщина польська? Яка ваша думка?
Текст та фото Романа Маленкова.
