Польща. Лідзбарк-Вармінський Lidzbark-Warminski

Лідзбарк-Вармійський Lidzbark-Warminski (німецька назва Heilsberg) – одне із найцікавіших малих міст Польщі. Та воно і зрозуміло – як може бути нецікавою колишня столиця теократичної держави? Хоча, можливо, про державу під назвою Вармія, ви і не чули, але вона існувала дуже довго. Якийсь час була незалежною, але майже всю історію від когось залежала, зберігаючи автономію. І, як усі теократичні держави, вона була багатою, тому і столиця її була багатою. Тут набудували всього немало. Не усе збереглося, але й того що є достатньо, щоб назвати Лідзбарк-Вармінський одним із найцікавіших малих міст Польщі.

Вармія була територією, на якій жило прусське плем’я вармій. Довго вони були язичниками, хоча із 10 століття християнські королі-сусіди намагалися захопити й християнізувати прусське узбережжя Балтійського моря. Вдалося це зробити лише рицарям Тевтонського ордену, які у 1239 році розгромили вармійців, і створили на території Східної Пруссії чотири єпархії. Вармійська єпархія охоплювала чотири значних міста з околицями – Фромборк, Бранєво, Ольштин і Лідзбарк. Останній став центром єпархії – тут розмістили резиденцію єпископа. Із часом вармійські єпископи захотіли більшої влади, усякими шляхами, в тому числі через Папу Римського і суди, вони дибилися автономії у складі Тевтонського ордену. У 1346 році були сформовані межі Вармії, які майже не змінилися до 19 століття.

Замок

Із падінням держави тевтонців Вармія, яка офіційно вважалася князівством, і керувалася єпископом-князем, перейшла у васальство до Пруссії, потім до Польщі, потім знову до Пруссії. Отак століттями вармійські єпископи користувались захистом сильніших сусідів і сплачували їм великі гроші, за цей захист. У 1772 році, із розпадом Польщі, князівство було ліквідоване.

Цікаво, що за півтисячолітнє своє існування у Вармії сформувалися свої традиції в побуті та культурі. Селяни мали свій національний одяг, будували традиційні дерев’яні хати, цегляні адміністративні будівлі та величезні готичні храми. Тут, навіть, були свої діалекти польської та німецької мови. Нині ж Вармія – частина польського воєводства Вармія і Мазури, із столицею Ольштином, а колишня столиця – Лідзбарк – центр повіту.

Старе місто Лідзбарк розташоване у меандрі ріки Лина (Велика Лина). Нині, на берегах ріки створили зелені агротуристичні садиби та ресторани, а навколо старого міста курсують вузькі продовгуваті човники, схожі на гондоли. Туризм у місті, пишуть, стрімко росте, хоча ми тут були у квітні 2019 року, і особливих натовпів туристів не помітили. Але припустимо, що у сезон їх дійсно дуже багато – поляки люблять мандрувати, як і німці, які вважають Лідзбарк частиною своєї спадщини, і називають його Хейльсбергом.

Колегіальна церква Петра і Павла, та архангела Михаїла

Перлина Лідзбарку – його замок, колишня резиденція єпископа-князя Вармії. Він розташований на березі Лини й оточений широким каналом. Замок типовий для фортифікацій півночі Польщі – він не на пагорбі, а на болоті, оточений водою з усіх боків. Взяти такий замок дуже складно.

Цитадель замку – квадратна будівля із внутрішнім двором – клуатром. Фактично це великий готичний собор, із товстелезними стінами та баштами на кутах і галереями монастирів. Дуже схожий замок ми вже бачили у Гнєві. Будували замок із 1350 по 1401 роки. Поряд із замком, на тому ж острові Підзамче, сформоване трьома крилами будівель, зведених у 16-18 століттях. Нині тут готель, а колись тут був палац єпископа, суд та мерія Лідзбарку. А у замку нині музей.

Лідзбарк вперше згадується у письмових документах під 1240 роком. Вже у 1242 тут стояв дерев’яний замок. Його звели пруссаки, але дуже швидко його захопили тевтонці й. Двічі, під час великих повстань, прусські вожді відвойовували Лідзбарк, але тевтонці повертали його й ще більше укріплювали. У 1260 році тут було створено капітул єпископів, який потім став основою для держави Вармії.

Колишня євангельська церква Петра і Павла

Ратуша та брама

У другій половині 14 століття, ймовірно паралельно із замком, будувалася колегіальна готична церква Петра і Павла, та архангела Михаїла. Вона була вбудована в систему міських укріплень і стала головним храмом міста, яким є і нині. Висота її дзвіниці 66 метрів. Свого часу, у цьому храмі неодноразово бував Миколай Коперник, який жив в іншому вармійському місті – Фромборку, і займав посаду в ієрархії єпархії Вармії.

В Лідзбарку є ще один унікальний храм – величезна дерев’яна (фахверкова) церква Петра і Павла (оригінально так), яка зводилася у 1818-1823 рр., як євангельська, на кошти прусського короля, а нині є православною.

Стару частину Лідзбарка у 14 ст. оточили оборонними стінами, частина з яких збереглася. Збереглася велика надбрамна вежа і брама, крізь яку колись потрапляли у місто. Є і стара житлова забудова, кам’яниці купців, ратуша, а на берегах Лини старовинні млини. Класне місто. Дуже рекомендую його відвідати.

Текст та фото Романа Маленкова.