Торунь безперечно відноситься до найцікавіших міст Польщі. Його середньовічні вулиці завжди наповнені туристами, які часто називають Торунь малим Краковом. Ну яка дурниця, називати одне місто, назвою іншого. Торунь – це Торунь – місто із яскравою індивідуальністю, і надзвичайною цінністю міського архітектурного комплексу, що і відмітило ЮНЕСКО – історичний центр Торуня – об’єкт Світової спадщини. Серед подібностей із Краковом я б відмітив розташування обох міст на берегах Вісли – великої польської ріки, та велику кількість готичних будівель.
Торунь називають містом перника і Коперника. Торуньські перники – це пряники, які почали виготовляти у Торуні ще у 14 столітті. Форми пряників дійшли у зображеннях до нашого часу, а от смак – хтозна, як на мене він абсолютно звичайний – борошно, мед, спеції – смачно, але й у Києві я такі їв. А у Торуні є музеї пряників, і фестивалі пряників, є легенди про пряники, і пряники, пов’язані із легендами, як от пряники-катажинки (катеринки), які колись спекла дочка старого пекаря, а з нею рецептом поділилися бджоли. Цікаво, як вони розповіли про імбир – це один із обоов’язкових інгредієнтів. В Торуні є старовинні фабрики пряників, а магазини, в яких вони продаються, стоять ледь не на кожному кроці. Головний Музей пряника стоїть на вулиці Рабянській, за два квартали від площі Ринок, а за квартал від неї, на вулиці Коперника, розташований Музей Коперника – головного героя Торуня. Він розміщений у двох будинках, один із яких у 1464-1474 рр. належав родині Коперників, й у ньому, напевне, народився великий вчений. А помер він у Фромборку, ще одному чудовому польському місті, про яке ми вже писали.
Пам’ятник Копернику стоїть на площі Ринок, біля Ратуші, від якої я рекомендую починати екскурсію старим містом. Це видатна споруда, яку звели німці, фактично засновники і розбудовники Торуня, у 13-14 ст., хоча останні добудови датуються 19-м століттям, коли на вежі ратуші добудували ще один поверх, і зробили її сорокаметровою. Обов’язково підніміться на вежу – саме із таких висотних домінант варто починати огляд будь якого міста, і Торунь не виключення. І відразу йдіть у Краєзнавчий музей, який розташований тут же – у Ратуші.
Крім Коперника, на Ринку стоїть ще й пам’ятник плотогону-музиканту, який колись скрипкою, точніше музикою, врятував Торунь від нашестя жаб. Навколо бронзового скрипача, бронзові жаби, одна із яких, якщо потерти, виконує бажання. Але ніхто не знає яка, тому натерті усі.
Біля Ратуші костьол Святого Духа, який до 1945 року був лютеранською кірхою. Барокова будівля, із прибудованою у 1899 році необароковою дзвіницею (висота 64 м), більше цікава своєю історією ніж архітектурою. Справа в тому, що зводили його як лютеранський храм у центрі католицького міста. Кошти почали збирати у 1724 році, потім була заборона від короля, дозвіл і знову заборона. Аж в 1754 році храм все таки дозволили будувати, але він мав бути скромним і невеликим, тому після завершення будівництва у 1756 році він мав 46 метрів довжини та 14 метрів висоти, і міг вмістити 1300 вірян. А у 1793 році північ Польщі була анексована Прусією, щоб пізніше стати частиною Німеччини. Протестантизм став домінуючою конфесією, і храм став одним із головних у місті.
Замок та міські мури
На Ринку дуже багато цікавих будинків, але Дім (Двір) Артуса особливо виділяється. Тут колись відбувалися зустрічі і з’їзди купців Ганзейського союзу, і для Торуня, який тривалий час у цей союз входив, це була дуже важлива будівля. Мені відразу згадався Двір Артуса у Гданську, теж на центральній площі. Багатим мабуть чуваком був цей Артус. Хто ж він?.. Виявляється Артус – міфічний персонаж, відомий нам як король Артур, ватажок лицарів Круглого столу. І ганзейці називали Двором Артуса (Артура) свій круглий стіл, та зал, де він стояв. Отак.
У Торуні від Дому Артуса залишився лише двір. Будівлю, в якій колись підписували надважливі документи, наприклад, Торунську мирну угоду, знесли на початку 19 століття, через аварійний стан. Нинішній неоготичний палац зведений у 1829 році.
Від площі Ринок на схід тягнеться головна пішохідна вулиця Торуня – Широка називається. Тут повно музеїв, бутіків, галерей, кав’ярень, ресторанчиків. Цією вулицею можна дійти до театру, а ще до нового старого міста – такий термін можна застосувати до більшості міст Польщі, де є дуже стара частина, а є новіша, але теж стара, порівняно із сучасним містом. Нове місто Торуня будувалося переважно у 19 столітті. Там є своя головна площа – Новоміський Ринок, є свій головний храм – неороманська церква Святої Трійці, збудована у 1824 році. Поряд є значно старіший храм – готичний костьол із подвійною вежею, який почали будувати у 1309 році. Це костьол святого Якуба – неймовірна споруда. Він мені сподобався не менше, ніж кафедральний собор святих Іоанів – Святителя та Євангеліста – гігантський готичний храм закладений німцями-тевтонцями у 1270 році. Катедра розташована недалеко від Ратуші, на Жеглярській вулиці – та ви його відразу побачите із площі Ринок. Там хрестили Миколая Коперника, на що вказує погруддя біля купелі. Дзвін костьолу святих Іоаннів важить сім тон, його називають Трубою Господа.
Собор святих Іоаннів
Костьол святого Якуба
Троїцький костьол
Костьол Пресвятої Богородиці
На північний захід від Ратуші стоїть церква Пресвятої Богородиці – ще одна готична святиня міста. Її збудували монахи-францисканці у другій половині 14 століття, хоча неоднорідність різних частин будівлі вказує на неодноразові добудови в більш пізні періоди. У храмі похована сестра корола Сигізмунда ІІІ Вази, шведська принцеса Анна Ваза – відома благодійниця, покровителька митців та учених, ревнива лютеранка і перша людина у Польщі, яка вирощувала і палила тютюн. Католики-поляки Анну недолюблювали, тому заборонили її ховати у королівському Кракові. Король Владислав IV Ваза поховав принцесу у Торуні у 1636 році.
На захід від костьолу Богородиці притулилася в’язниця, розташована у широкій багатоповерховій башті, а за нею готичні корпуси університету. Цей куточок Старого міста називають куточком виховання.
В’язниця
Дім Коперника
Ратуша
Дім Артуса
Старе місто Торунь повністю оточене фортечними стінами. Це фортеця, яку у 1231 році заснували тевтонські лицарі під назвою Торн. У 1233 році керманичі тевтонців – Герман фон Залка та Герман Балк, підписали статути для Торна (Торуня) і Кульма (Хелмно, про яке ми вже писали) – це все нині називають Хелмським правом. На сучасне місце Торн перенесли у 1236 році, після великої повені. Отоді й почали зводити стіни, які нині оточують Старе місто. А у центрі був тевтонський замок, який у 15 столітті частково розібрали міщани. Нині це руїни. Досить цікаві, оточені мурами і баштами.
У 1280 році, Торн, вже будучи потужним торгово-ремісничим центром, приєднався до Ганзейського союзу. А у 1410 році, всього на рік, місто зайняли поляки, і це був перший період, коли Торунь був польським, хоча за нього ішла постійна боротьба, під час якої навпроти Торна, король Владислав ІІ Ягайло побудував замок Дибув, який перетворився на базу для польського війська у землях Тевтонського ордену. Нині стіни – все що залишилось від замку, в межах міста, адже Торунь вже давно розрісся на обидва берега Вісли.
У 1454 році у Торні почався міщанський бунт проти засилля тевтонців, які абсолютно позбавили прав торунців. Бунт закінчився перемогою міщан, які із ненависті розібрали замок Торн, залишивши лише частину стін та башту Гданисько. Саме тоді замок Дибув став головним у регіоні – звідти польські війська, підтримані торунцями, зайняли місто. Було підписано Другий Торунськиий мир, згідно із яким, Торунь перейшов під польську корону, а міщани присягнули польському королю. Відтоді аж до 1793 року, із короткими перервами, Торунь був польським.
Із 1793 по 1918 рр. Торунь – пруське, а потім німецьке місто. В міжвоєнний період – польське, із 1939 по 1944 рр. – знову німецьке. Заплутатись у такій бурхливій історії дуже легко, але завдяки її бурхливості і строкатості, Торунь нині такий цікавий. Польські території, які називають понімецькими, на мою думку найцікавіші у Польщі. Гданськ, Вроцлав, Торунь… і багато, багато інших.
Текст та фото Романа Маленкова.
