Пилатківці – село в Борщівській громаді Чортківського району , тернопільської області. Розташоване на річці Нічлава, на півночі району.
Найдивовижніше в ньому – назва. Зразу виникає думка, що названо на честь Понтія Пілата ), але легенда говорить про іншу версію, Поселення названо на честь панського довіреного Пилата, який утік від свого господаря і поселився тут. Згодом поселення зруйнували татари, частина його жителів заховалася в лісах, а після повернення село було відбудоване.
Перша письмова згадка – 1415 р Від 1772 р. село – під владою Австрії. У Пилатківцях були чотири фільварки: Мерлава, Середній, Розенкевичів і пані Курсової.
Відомо, що в 1810 р. село мало кількох власників. У 1870 р. Пилатківцями володів поміщик Білінський, якому належало 934 га землі. Протягом тривалого часу тут не було школи, зате діяли шість шинків і три корчми. У 1880 р. поміщицький маєток у Пилатківцях викупив Михайло фон Відіц; у його власності цього року було 1593, а у селян – 1069 морґів землі.
Костел Святої Ядвіги
1886 р. відкрито школу в найманій селянській хаті, де навчалися 23 учні (перший учитель – українець Михайло Літаровський). Згодом сільська громада викупила для школи приміщення корчми, яке потім знищила пожежа. Відтоді школа діяла у різних будинках. У 1916–1929 рр.. школи в Пилатківцях не було, учні навчались у с. Жилинці.
Після встановлення у 1939 р. радянської влади школі передано панський будинок, в якому вона діяла до 1997 р., коли збудували двоповерхове приміщення. У 1895 р. засновано бібліотеку «Просвіти» (85 книг). Кількість населення: 1880 р. – 1050 осіб, 1900 р. – 1236, 1910 р. – 1187, за станом на 30 вересня 1921 р. – 1064 (233 двори), 1931 р. – 1299 осіб (312 дворів). В УСС і УГА воювали 10 жителів села, серед них – Юрій Якимович (1894 р. н.), Петро Галан (1889 р. н.), П. Католік, О. Пшеничний, А. і С. Чичалюки. Відомо, що 1925 р. млин належав Станіславові Рудорфу.
У 1930 р. на кошти селян споруджено приміщення читальні «Просвіти», в якому нині діє сільський клуб. Організатор будівництва – Юрко Василів. Діяли також філії товариств «Луг», «Сільський господар» та інші; кооператива «Відродження» (об’єднувала 82 особи, голова – Яким Матвіїшин). Від 7 липня 1941 до 4 квітня 1944 р. Пилатківці – під нацистською окупацією.
Під час німецько-радянської війни у Червоній армії воювали 133 мешканці села, з них, за даними Книги Пам’яті (1995 р.) 30 загинули, 32 пропали безвісти.
У період національно-визвольної боротьби загинули члени й симпатики ОУН та вояки УПА: Дмитро (1896–1943), Йосип (1920–1944), Михайло (1927–1943) і Петро (1923–1946) Бутернавські, Микола Баран («Луна»; 1921–1946), Петро Василів (1920–1943), Йосиф Грибенюк (1920–1946), Йосафат Жарий (1910–1946), Степан Кушнірик (1919–1949), Семен Лібич (1921–1945), Петро Лижечко (1919–1944), Михайло Матієшин («Здобутий»;1927–1946), Варвара Москалюк (1921–1945), Анастасія Папроцька (1934–1945), Казимир Процків (1921–1944), Йосип Тетенич (1921–1944), Василь (1914–1944), Гнат (1907–1946), Михайло (1909–1944), Василь (1906–1945), Михайло (1898–1944), Семен (1898–1949) та Тома (1924–1947) Чичайлюки, Дмитро і Петро Черепки, Петро Чухрій, Юрій Якимович (1894–1945).
Усього за даними книги «Реабілітовані історією» (Тернопіль, 2008) репресовано 26 жителів села, більшість із них належали до ОУН та УПА або допомагали їм.
Інформація із сайту Борщівської громади. Підготував Петро Грушко
Фото Петра Грушка
Церква святителя Василія Великого
Символічна могила Борцям за волю України (1993)
