Пирятин – місто у Лубенському районі, нині, хоча донедавна він був центром окремого району. Розташований він при дорозі Київ – Харків і відомий своєю водонапірною баштою, яку знімали у радянському художньому фільмі «Королева бензоколонки».
Пирятин – місто дуже давнє, в літописах він вперше згадується під 1155 роком. На жаль, бурхлива історія залишила місту відверто мало пам’яток – трохи будівель кінця 19 початку 20 століть, залізничний вокзал, водонапірна… Головна пам’ятка Пирятина – собор Різдва Богородиці, зведений у стилі українського бароко у 1781 році.
Ось що пише про собор Вікіпедія:
Пирятинський собор Різдва Богородиці нині являє собою муровану одноярусну, прямокутну в плані, тридільну споруду.
Фасади завершені карнизом нескладного профілю з трикутними фронтонами. Центральна частина храму перекрита склепінням і завершена восьмигранним барабаном з банею, яка нагадує форми дерев’яних церков.
Поверхня храмових стін прикрашена ліпниною наличників, характерних для українського бароко.
Собор Різдва Богородиці у Пирятині є унікальною та своєрідною спорудою, що тісно пов’язана з дерев’яною монументальною архітектурою.
Різдво-Богородицький храм був зведений у Пирятині в 1781 році на замовлення полкового осавула А. М. Ільченка. Спершу мав вигляд прямокутника, витягнутого зі сходу на захід і своїми формами повторював традиційні тридільні дерев’яні церкви того часу.
Після перебудов XIX століття собор Різдва Богородиці в Пирятині перетворився на тринавовий п’ятибанний храм.
Попри здійснені в культовій споруді у 1980 році реставраційні роботи за проектом архітектора В. І. Корнеєвої, в СРСР використовувався не запризначення, зокрема останні роки (після реставрації) тут містився місцевий історико-краєзнавчий музей.
У 1990 році пирятинський собор Різдва Богородиці переданий релігійній громаді (УПЦ МП), і нині є діючим храмом Пирятинського благочиння Кременчуцької єпархії.
Фото Романа Маленкова.
