Церкву в Пирогівцях не помітити неможливо. Вона стоїть біля основної дороги, й споруду із червоної цегли видно здалеку. Чесно кажучи, спочатку здалось, що це новобуд, ну нехай може останнє десятиріччя ХХ ст. Виразності якоїсь в ній нема, мінімум декору, суцільне спрямування на функціонал. Хрещата в плані, однокупольна, геометричні риси, така ж і триярусна дзвіниця. Ну хіба що арочні вікна чимось дивують. Ага, ось воно ! Ти ба, рами дерев’яні, а не пластикові. Вже цікаво !
Виявляється, храму вже майже 120 років, і звели його 1905 року в честь Святої Параскеви П’ятниці. Ця церква, звичайно, не перша. Раніше була дерев’яна церква св.Параскеви, збудована 1781 року, в 200 саж. від своєї ж попередниці. Була триверхою, 1848 року піднята на кам’яний фундамент та до неї прибудована ризниця, 1854 року – дерев’яна дзвіниця, а у 1871 році – 2 бічних приділи.
Цікаво, що більше сторіччя у храмі священствували представники однієї (опосередковано) родини. Отець Антоній Грабановський почав служити ще аж за першої церкви, при ньому збудували нову 1781 року, в якій він відбував чин аж до 1848 року, загалом майже шість десятиліть (!) Наступником став його зять протоієрей Михайло Козловський, що теж служив у храмі чимало – 46 років, до 1884 року. Надалі – вже його зять Полікарп Васильович Храневич. Саме за його кошти та кошти прихожан 1892 року на парафіяльному цвинтарі було закладено, а 1896 року освячено нову дерев’яну церкву св. Дмитра, на жаль, знищену совєтами в 30-х роках ХХ ст. Паралельно, як вказано за документами (адресна книга за 1895 рік) Полікарп Васильович викладав Закон Божий (у селі з 1849 року була школа, перетворена 1875 року в міністерське однокласне народне училище). Всі ці духовники були поховані на церковному цвинтарі.
Ну і кілька слів про історію самого села. Вікіпедія не дуже «балує» інформацією: «У люстрації 1469 року вказано, що королівські маєтності Пирогівці та Бахматівці були в управлінні подільського воєводи Мужила за 50 марок. В писемних пам’ятках село Пирогівці вперше згадується у 1493 році. З XVII століття село входить до складу Меджибіжзького ключа маєтків магнатів Сенявських. 1838 року село ввійшло до складу військових поселень і перебувало в такому положенні до 1857 року».
Від себе додам, що в бутність села військовим поселенням, 1830-х роках, керівництво військових поселень скасувало села Вацева, Дашківці та Колачівка, а їх мешканців переселили до села Пирогівці, а також те, що в деяких документах кінця ХІХ ст. село називають Пироговецьке.
В Пирогівцях, до речі, є музей історії села. Порадив би його працівникам якось просувати інформацію в більш широкі маси, ну хоча б через соціальні мережі. Споживач, запевняю, знайдеться.
Текст та фото Ігоря Дорожка.
