Потрапивши у Рівне ми здивувались його назві – воно нітрохи не Рівне, а зовсім криве – пагорби тут неабиякі і їх досить багато. Рівне нагадує передгір’я, і чому його так назвали – нам не відомо.
Матеріалів з історії Рівного дуже мало, хіба є відомості про бій тут місцевих повстанців (антигетьманців) із австро-угорськими військами, у серпні 1918 року. Також відомо, що наприкінці 19-го століття тут мали садибу поляки Росцишевські. В садибному будинку в радянські часи розмістили школу, але із часом вона стала затісною, тому збудували нову школу. Будівля садибного будинку була покинута. Місцеві мешканці вирвали двері, побили вікна, частково обдерли шиферну покрівлю. Нині це покинута напівруїна.
На в’їзді у село із Мурованих Куриловець, праворуч розкинувся цвинтар. Навіть два – новий (сучасний) і старий. На старому цвинтарі збереглося кілька десятків кам’яних хрестів 19 століття. Чи місцеві майстри їх робили, чи камнерізи із сусідніх сіл – точно не відомо. Деякі хрести можна назвати досить довершеними – то цінні пам’ятки сакрального українського мистецтва. Особливо один, найбільший. На жаль державним органам із охорони культурної спадщини немає діла до старовинного цвинтаря.
Текст та фото Романа Маленкова.
Садибний будинок Росцишевських
Більше світлин цвинтаря дивіться у нашій галереї “Село Рівне. Старовинний цвинтар”
