Спочатку це було татарське поселення Аккаджа. Після російської окупації, у 1791 році татари звідси були виселені, а може й самі пішли, а у 1802 році село заселили німецькі колоністи, запрошені на завойовані землі царським урядом. Тоді поселення отримало нову назву – Гросс-Лібенталь – велика долина кохання.
У 19 столітті німецькі колоністи масово заселяли степові землі. Це були і католики, і протестанти, тому було створено два колоністських райони – Кучурганський римо-католицький та Овідіопольський протестантський. Гросс-Лібенталь відносилося до Овідіопольського району, тут жили протестанти, які у 1848 році збудували велику лютеранську кірху. Багато сайтів у інтернеті кажуть, що храм був архітектурним шедевром. Я так не думаю – архітектура екстер’єрів досить примітивна, всередині все перероблено у радянський період, тому сказати нині, як воно було колись, важко. А колись тут був орган, поселенці, яких наприкінці 19 століття налічувалося до 4 тисяч осіб, щонеділі масово відвідували богослужіння і храм процвітав. У радянські часи його закрили, а у 1993 році передали православній церкві. Нині тут храм, але, звичайно, не німецький, адже німців у селищі, яке у 1945-1957 рр. називалося Великою Аккаджою – нехай краще татарська назва, аби не німецька, а потім назву велика долина кохання тупо переклали у Великодолинське, давно немає. Чи збереглися якісь ще німецькі будівлі – не знаю, напевне, у перебудованому стані є. А ще у Великодолинському є екопарк Нью-Васюкі.
P.S. Кірху, щоб перетворити у церкву, добряче понівечили – надбудували на ній купол і перебудували дзвіницю.
Текст та фото Романа Маленкова.
