Це село мальовничо розташувалося під горою Високий Верх – популярною туристичною місциною курорту Славського. З гори я розгледів дерев’янну церкву, й відразу вирішив – треба їхати.
Від Славського до Верхньої Рожанки дорога пролягає через Нижню Рожанку, до якої прокладено прекрасний асфальт. А от від Нижньої Рожанки до Верхньої асфальту немає ніякого – грунт із щебнем, і численними ямами. Не приємно їхати, але варто.
Виявилося, що у Верхній Рожанці не одна дерев’яна церква, а дві. Одна нова, із золотими верхами – цією хворобою хворіють не лише у московському патріархаті, а й у ПЦУ, й у греко-католиицькій церкві. Зрозуміло, що нова церква мене не зацікавила. А от стара…
Церква Зіслання Святого Духа
Церкву Зіслання Святого Духа збудували у 1804 році. За архітектурою вона бойківського типу. Триверха, тризрубна. Верхи вкриті гонтом – як добре, що мешканці Верхньої Рожанки не повторили “подвиги” багатьох прикарпатських сіл, де шедеври із дерева закували у бляху. Навіть повпреда у ЮНЕСКО такого маємо – Нижній Вербіж.
Святодухівська церква прекрасна, колоритна і жива. Поряд стоїть дерев’яна дзвіниця зведена у 1877 році, а навколо старовинний цвинтар, де є кам’яні й металеві (ковані) хрести. В комплексі церкви й дзвіниці є цікаві давні написи. Праворуч від головного входу церкви є металевий значок «Товариство обезпечень „Дністер“». Біля нього на дереві зберігся напис: «Церква збудована у липні 1804 року». На дзвіниці є напис: «Цю дзвінницю громадським коштом за ініціативою отця ієрея Григорія Гуменного збудував Андрій Галадій».
За старим цвинтарем, на схилі гори, простягся цвинтар новий. Дивний якийсь, чи то дуже сучасний – повністю із бетонних гробівців (склепів) складається.
Загалом Верхня Рожанка село досить старе – його заснували у 1675 році. Нині в селі мешкає приблизно 1100 осіб.
Текст та фото Романа Маленкова
Нова церква
