Дивно, але про село Волоське, засноване ще аж 1430-1431 року, зовсім мало відомостей. Михайло Грушевський у своїх «Матеріалах до історії суспільно-політичних і економічних відносин Західної України” в 1905 році писав: «Вітовт записує слузі своєму Волосу на селиші Волоска в Бакотській волості 100 кіп півгрошиків руських, 20 лютого 1430 р.»
Джерела дають безліч назв села, в різних інтерпретаціях, як воно називалось раніше, до 1967 року, коли власне й отримало нинішню назву. Шляхові Коричинці, Волоські Коричинці, й навіть Волоські Коричішці. Причому в цьому безладі неможливо встановити хронологію змін. Можливо, тому що й річка, на якій воно стоїть, має назву Безіменна.
Але є дві події, що відбулись у цьому селі, або поруч з ним, про які потрібно сказати.
22 жовтня 1835 року у селі в хаті Оляни Процькової (Прокопчук) із засідки був застрелений шляхтичем Федором Рудьковським лідер селянських повстань, легендарний Устим Кармелюк.
Кармелюк, напевно, є чемпіоном за кількістю втеч з тюром та казематів. Ніщо не могло його зупинити в жазі до волі, але саме тут його знайшла куля. Причому, як переповідають, куля не звичайна, а зроблена із срібного гудзика, інші Устима не брали.
Практично 86 років потому, а саме 30 жовтня 1921 року, поруч з селом, під час 2-го Зимового походу, відбувся бій кінної сотні Подільської групи Армії УНР під командуванням Михайла Палія-Сидорянського з сотнею московитської кінноти.
Є в селі й своя пам’ятка, церква Св. Іоана Богослова. Про неї відомий дослідник дерев’яних храмів Західної України Віктор Громик пише:
«Ймовірно, попередня до сучасної дерев’яна церква постала в цьому селі ще в 1756 році. Можливо, на її місці в 1887 (інші дані – 1881) році збудували наступну церкву з дерева. Так виглядає що середня і верхня церкви невідомо коли були зруйновані, тому решту збережених частин церкви перекрили дво чи багатосхилими дахами. Пам’ятка архітектури місцевого значення. В користуванні громади УПЦ московського патріархату.
Розташована в центрі Волоського, на “острівку” (маленькій ділянці) біля доріг і забудови. Сьогодні хрещата в плані церква це – всього перший ярус з давнішої святині (принаймні такою церква сприймається).
Від церкви синодального типу збереглися: перший ярус ширшої прибудованої до бабинця дзвіниці разом з ганком на її осі, додаткові входи до бічних рамен нави, а також, ймовірно, невеличкий вівтар з прибудовами (з півночі та півдня)».
Текст та фото Ігоря Дорожка.
