Вила. Погорений млин

Це найбільш визначна пам’ятка архітектурного будівництва в селі Вила. Його будівництво розпочалося ще в кінці 19 століття, а на початку 20-го він запрацював. Будівля трьохповерхова, біля неї були складські приміщення, невеликий постоялий двір та шинок. Вся споруда виконана із місцевого матеріалу: камінь, вапно, цегла. До речі цегла досить міцна, зняти її практично неможливо. Виробляли її із місцевої глини. На сучасному кормовому дворі залишилися залишки печей, де ймовірно її виготовляли та назва мосту в районі злиття двох річок „гамарнянський міст”. За основним призначенням – це був контрактовий млин і він став достойним конкурентом сусідам. Старожили розповідають, що не то Борівські, не то Бабчинецькі власники млинів знайшли місцевого жителя і той за відповідну суму напередодні революції 1917 р. підпалив його. Млин згорів повністю. Відновити власник його не встиг, а за роки радянської влади до нього не доходили руки, правда на деякий час було відновлено роботу олійні.

Ось так і стоїть він, більш як сто років, без накриття, одинокий, але все ще красивий. Люди звідусіль їдуть у цей край, щоб насолодитися його красою та довершеністю.

Текст із сторінки Село Стіна або “маленькі Карпати”

Фото Романа Маленкова

P.S. Погорений млин стоїть у глибокій долині річки Русава, між селами Стіна і Вила. Територіально відноситься до села Вила. До нього іде грунтова дорога, але якість цієї дороги на деяких ділянках дуже погана, після дощів на легковику не проїхати. До млина можна дістатись пішки, від дороги Стіна – Вила, приблизно 1,5 км в один бік, із стрімким спуском-підйомом у долину Русави.

Біля млина надзвичайно мальовнича місцевість – річкова долина із виходами скель. Загалом краєвид можна віднести до найгарніших в Україні.

Більше світлин у нашій галереї