Єреміївка вперше згадується у письмових документах 21 жовтня 1793 року. Це була слобода якогось прапорщика Єремія Гелескула – так пише Вікіпедія, хоча тут же додає, що населений пункт заснували німецькі колоністи із Кучурганського колоністського округу, які мали тут три будинки. У переліках населених пунктів російської імперії, населених німцями, це село згадується під назвою Бішофсфільд.
У 1831 році Єреміївка (чи то Бішофсфільд – важко відслідкувати коли і як змінювалася назва) належала Костянтину Біцилі, який домігся надання поселенню статуса містечка, в якому чотири рази на рік проводили ярмарки. А у 1859 році тут мешкала 171 особа і було 26 дворів, базар і православна церква. У 1896 році тут вже було 275 осіб – за сорок років кількість населення збільшилася всього на сотню людей.
Колишній німецький костьол, нині московська церква
Стара німецька забудова
Зважаючи на наявність православної церкви ми можемо припустити, що більшість населення Єреміївки у 19 столітті становили українці, але була і німецька громада, яка почала стрімко збільшуватись на початку 20 століття. Від того часу тут зберігся архітектурний комплекс центру німецького містечка, із житловими та адміністративними будівлями, і кірхою.
У 1916 році в Єреміївці зареєстровано 517 жителів, а у 1924-му – 690. Більшість тоді становили німці, тому тут було створено Яреміївську німецьку сільську раду – був такий період, коли в радянському союзі функціонували національні сільські ради і навіть райони – німецькі, єврейські, польські.
Німців у Єреміївці нині немає – вони зникли у 30-40 роки 20 століття. Після Другої світової війни навіть німецьке кладовище знесли. А от старовинне українське кладовище збереглося. Це десятки кам’яних вапнякових хрестів, які датуються 19 століттям. Написи на більшості із них не збереглися. Цвинтар свідчить про потужну українську традицію виробництва кам’яних хрестів.
У 1951 році з території нинішньої Польщі у Єреміївку було депортовано 127 сімей бойків із села Лобізва Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області. Це було здійснено в рамках “обміну територіями” між срср і Польщею. Про цей злочин говорить меморіальна таблиця, встановлена біля колишнього німецького костьолу (у німців же не лише кірхи – майже половина їх є католиками). Інформації про дату його побудови я не знайшов, але за архітектурними формами припускаю, що це початок минулого століття. Зараз там церква упц мп, здається Ікони Казанської Богоматері, із страшною величезною цибулиною на даху.
Текст та фото Романа Маленкова
