- Старий некрополь Сатанова
Декор єврейських надгробків, що датуються початком ХІХ ст. зазвичай досить високохудожній, майстерний та вишуканий. Що й не дивно – на цей період випадає «Золота Доба» єврейських каменерізів, яка охоплює період від кінця XVII-го та до першої чверті ХІХ-го століть включно.
- Типовий надгробок початку ХІХ ст. Сатанів
Але є винятки. На старому єврейському цвинтарі у Сатанові (Хмельницька обл.),можна побачити цілу низку досить цікавих надгробків-мацев, що теж датуються початком позаминулого століття, але які високомайстерними можна називати лише з дуже великою «натяжкою». Тим не менше вони надзвичайно цікаві, милі та оригінальні і є яскравим зразком наївного народного мистецтва. Судячи зі специфічного стилю всі вони належать руці одного майстра.
- Олені, олені, – небриті і неголені…
Першою роботою цього «єврейського Піросмані», із якою ознайомився автор став надгробок на могилі Пейсі, дочки Елієзера, яка померла 1817. Цю мацеву прикрашали пелікани, які роздирають собі дзьобами груди (сюжет запозичений із християнства, зауважимо) і парочка незрозумілих тварюк. Після детального огляду у диво-мутантів було виявлено специфічні роги, що навело на підозру – автор намагався зобразити оленів. В голові одразу зазвучав мотивчик «Олені, олені, небриті і неголені…». Може то й гріх, але автор і досі на фото оленів із цього надгробку без посмішки дивитися не може.
Згодом під час обстеження кіркуту було виявлено ще низку робіт цього ж Майстра. З великої літери це слово написано не дарма. Роботи його колег-сучасників хоч ніби й довершеніші, але досить такі безликі. Мо’ й красивіші, але «не чіпляють».
Надгробок 1813 року на могилі Єнти, донька Аврагама схематично відтворює “оленячу” мацеву на могилі Пейсі. У верхній частині – парне зображення «мутантів», під ними, знову ж таки, парочка пеліканів, яку деруть дзьобами свої груди. Правда «мутанти» – тварюки безрогі. Після певних роздумів їх вирішено вважати медведями. Медведі, нагадаємо, крім цілої низки значень, ще й втілюють воскресіння із мертвих. Мовляв як ведмедик лягає у барліг, аби весною вийти на сонечко, так і людина лягає у могилу, аби з приходом Месії воскреснути.
- Зайці?
У наступному творі знову бачимо характерне для цього автора двоярусне оздоблення. Головний елемент – парочка птахів (вірогідно лелек, які у євреїв втілюють праведність), які тримають квіткову розетку. Нижче – знову незрозумілі тваринки. Роги – відсутні. Отже це не олені. Хвостики – короткі – отже не лиси чи вовки (цих тварин на некрополі Сатанова чимало). Першою думкою було, що це знову ж таки ведмедики. Але після тривадих роздумів зображення було кваліфіковане «зайчиками». По-перше – вони дрібні якісь. По-друге – поруч маємо кілька схематично схожих надгробків, де бачимо явних, ні з ким не сплутаєш, зайців.
- Олень… 1815 р.
Ну і на завершення просто самотній олень на могилі чоловіка, який помер 1815 р . Тут вже ні з ким не сплутаєш. Це саме олень. Бо роги…
Автор сподівається, що це не єдині шедеври (у цьому визначенні ані грами іронії) цього невідомого майстра, які є на Сатанівському кіркуті та із нетерпінням чекає на нові відкриття «мутантів».
Якщо сподобалося то подякувати автору за роботу та допомогти проекту «Віртуальні Витрішки» (цікаво про маловідомі місця України) можна переказавши кілька гривень на картку ПБ 5168 7554 6511 0969. (Дмитро Полюхович)
