Чесно скажу, багато писати про цю місцину не буду. Ця атракція є одна з наймальовничіших у Харківській області. Тут не читати треба, а дивитись, а ще краще – відразу їхати. Якщо навіть на світлинах від пейзажів Змієвих круч перехоплює подих, то що ж буде коли ви зустрінете світанок на високому крутому березі, а під вами буде стелитись густий туман та ліниво тягнутись з намаганням полоскотати п’яти. Дехто називає це місце «Долиною туманів», дехто – «Харківською Швейцарією». Та ні ж бо, панове, ні ! Яка Швейцарія ? Це все наше, неповторне, українське !
Це все Змієві кручі – високі береги річки Сіверський Донець, довжиною близько 25 км, біля південної околиці міста Зміїв і далі ще на південь. Такий чудернацький рельєф обумовлений зсувними грунтовими терасами шириною від п’яти до тридцяти метрів та довжиною 50–100 метрів уздовж схилу. Та ще й різниця у висоті терас поруч може досягати 10-20 метрів. Припускають, ро речі, що Змієві кручі є легендарними “змієвими валами”, що згадуються в історії та билинах. Все можливо – поруч було виявлено давньоруське городище, датоване Х–ХІІ ст. Окремі історики та археологи стверджують, що це городище ні що інше як древній Зміїв – фортеця на кордоні Давньоруської держави.
P.S. Як би хто не відносився до Михайла Шолохова, радянського письменника, з його творами, проте саме у нього є чудовий опис туману, що найбільш відповідає світлинам.
“Над … на дыбах ходил туман, и пластаясь по откосу меловой горы, сползал в яры седой безголовой гадюкой. Пески, седловины в росе полыхали исступленным холодным заревом”.
P.P.S. А ще знаєте, коли були зроблені світлини ? Наступного ранку після дня Незалежності !
Текст Ігоря Дорожка, фото Максима Назаренка.
