Національний банк України

Є все таки в Україні будівлі, за які не те що не соромно, а просто бере гордість. Дивлячись на які розумієш, що і нам є чим здивувати світ. Що не Шевченком (футболістом) єдиним… не одними Кличками… А то так глянеш «Залягти на дно в Брюгге» й подумаєш: «Боже де я живу, яка краса і велич існує на світі, але все ніби у паралельному вимірі, у кіно». Але потрібно ширше розплющити очі – виявляється, що все таки вимір один, просто ілюмінатор вкрився дуже щільним шаром пилу…

Национальный банк Украины

Национальный банк Украины

Новий корпус Національного банку України

В черговий раз приходжу до думки, що якби київські архітектурні пам’ятки (хоча б ті, що збереглися) не були так сильно розкидані по місту, якби не розбавляли їх радянські страхопудала (ті, які дійсно страшні, бо є і доволі симпатичні, хоч і мало), то… ну навіть і не знаю що, але не дивились на величезну колекцію шедеврів крізь маску зварювальника (якщо не дати над яскравого світла, нічого не побачиш). Й не закидали б Київ, серед туристичних пріоритетів, кудись на гальорку. Хоча б тому, що тут є такі цяцьки, як будинок національного банку України.

Будинок – дійсно як цяцька. Ним хочеться погратися, його хочеться помацати, покласти під подушку на ніч. З ходу навіть не скажу, чи є в Україні ще щось подібне. А почалася його історія у далекому 1839 році. Саме тоді в Києві було засновано контору Державного комерційного банку імперії.

Национальный банк Украины

Старий корпус у ХІХ ст.

Национальный банк Украины

Национальный банк Украины Национальный банк Украины

Национальный банк Украины

Старий корпус у ХХІ ст.

Першу контору поселили у двоповерховий класицистичний будинок із гарним восьмиколонним портиком та двома виступами по боках фасаду, який був розташований на вулиці Інститутській. У 1860 році Державний комерційний банк у Росії, одночасно із Позичковим банком, ліквідували. На базі цих установ було створено Державний банк та його Київську контору.

Банк розвивався. З часом старий будинок на Інститутській перестав задовольняти його потреби. У 1890-х роках постала необхідність будівництва нової будівлі. Ця будівля повинна була розміститись на Хрещатику, але місце ніяк не могли знайти – занадто вже кусались ціни на землю, а Міністерство фінансів все хотіло зекономити…

Национальный банк Украины

Будівля Національного банку. Фото початку ХХ ст.

Национальный банк Украины

Национальный банк Украины

Национальный банк Украины

Национальный банк Украины

Национальный банк Украины

Будівництво нового будинку розпочалося у 1902 році, але не на Хрещатику, а на тій же Інститутській, поряд із старим будинком банком. Стару будівлю, яка понад шість десятиліть вірою й правдою служила банківським потребам, перебудували. Зараз вже складно сказати якою саме була та перебудова. Очевидці кажуть (звичайно у книжках), що тоді було відрізано ліве крило будинку і зруйновано портик. Але нині ми бачимо і ліве крило, і портик, і два надбудованих поверхи, а ще модернову башту. Таких змін старий банківський будинок зазнав вже у радянські часи. Нині стара будівля є одним із корпусів Національного банку.

Проект банку розроблявся на конкурсній основі. Переможцем став архітектор Олександр Кобєлєв, хоча у конкурсі брали участь знані архітектори (серед них і Владислав Городецький). Пізніше до Кобєлєва приєднався Олександр Вербицький, який став автором ескізів фасаду. Було влаштовано спеціальну комісію, яка керувала будівництвом. Щоб досягти найкращої якості робіт, було вирішено не віддавати все будівництво в руки однієї будівельної фірми. Комісія влаштувала досить жорсткий конкурс, який виграли двадцять підрядників – знаних будівельних фірм, серед яких були і закордонні. Зовнішні облицювальні роботи повинен був здійснити відомий скульптор Еліо Саля (автор скульптур «Будинку з химерами» та фастівського костьолу).

Национальный банк Украины

Национальный банк Украины Национальный банк Украины

Национальный банк Украины Национальный банк Украины

Национальный банк Украины

Национальный банк Украины

Национальный банк Украины

Национальный банк Украины

Новий будинок банку був досконалий не лише естетично, але й за інженерно-технічними характеристиками. Тут були навіть великі електричні вентилятори, батареї, шахти із льодом (для літньої прохолоди). Під будівлею знаходилися великі підземні сховища, а у дворі збудували цегляний флігель для банківських службовців. Флігель із головним будинком з’єднали галереями.

До нової будівлі Державний банк переїхав у 1905 році. Тут розмістили золотий запас, який зберігався у сховищах аж до 1941 року – 4 тони золота та кілька ящиків дорогоцінного каміння. У 41-му його вивезли у східному напрямку. Але це вже інша історія, бачення на яку «Україна Інкогніта» обов’язково ще викладе (ми навіть провели власне розслідування й організували не велику експедицію).

Национальный банк Украины Национальный банк Украины

Национальный банк Украины  Национальный банк Украины

Розміри будинку визначалися із розрахунку «на п’ятдесят років», але вже у 1933 році розміщений тут Держбанк СРСР потребував добудови. Особливо зважаючи на перенесення до Києва столиці радянської України.

У 1934 році у банку було надбудовано два поверхи. Проект надбудови розробив той самий Кобєлєв разом із Валеріяном Риковим. Надбудова вийшла дуже гармонійною, тому зараз здається наче «так і було». Цікаво, що під час будівництва дах не було розібрано. Оскільки він був металічний, його розрізали на сім частин і поступово піднімали домкратами разом із ростом новозмурованих стін.

Национальный банк Украины Национальный банк Украины

Описувати зовнішній вигляд будівлі не буду – це потрібно бачити. Виокремлю лише крилатих левів на чотирьох кутах будинку на рівні другого поверху – ну дуже сподобались. А загалом будинок – не просто приміщення для Національного банку, нині це один із містоформуючих елементів, принаймні у цій частині Києва, на Липках. А ще це одна із візитівок України.

Текст та фото Романа Маленкова

50.447284, 30.531605 Дивитись на мапі Google Maps