Санаторій «Днепр» і парк «Харакс» розташовані на території селища Гаспра, хоча чітко віднести їх до якогось конкретного населеного пункту проблематично. Подібна проблема характерна для більшості південнокримських оздоровниць, які фактично є автономними населеними пунктами. Тому не лише відпочивальники, а й місцеве населення часто не звертають уваги на приналежність санаторіїв до певних населених пунктів, та й необхідності такої немає – все це зараз один суцільний курорт – Велика Ялта.
Радянські корпуси санаторію
Серед санаторіїв Великої Ялти «Днепр» далеко не найбільший, але невідомим його не назвеш. В різний час тут відпочивали Хрущов та Щербицький, Кравчук та Кучма, Петровський та Дзержинський, Косір та Блюхер, Тухачевський та Ковпак, Постишев та Патон. Тут проводила відпустки майже вся українська-радянська літературна еліта: Рильський, Яновський, Тичина, Бажан, Ле, Сосюра, Панч, Головко, Гончар, Загребельний та інші. У 1951 році тут лікувався Остап Вишня, який ще у 20-х оспівав Крим та трохи посміявся над ним. Нині «Днепр» – санаторій податкової адміністрації України. На територію впускають будь-кого, але за 20 грн. (саме стільки офіційно коштує квиток у парк та на пляж). Ще тут розташована модна ресторація «Романовская кухня». Займає вона колишній палац Романових.
Згідно із наказом Наркомздрава УРСР № 110 від 8 серпня 1922 року було створено санаторій «Харакс», який з наступного року розпочав круглорічну роботу. У 1955 році малозрозуміла назва «Харакс» була змінена на зрозумілу, знайому й теплу назву «Днепр» (я знаю що Крим живе на дніпровській воді, але до чого тут санаторій?). А створили оздоровницю на території колишнього великокняжого маєтку.
Палац Харакс
Ще у ІІ-ІІІ століттях тут стояла римська фортеця Харакс. Вона і дала назву місцевості, розташованій поряд із Гаспрою, яку у 60-ті роки 19 століття купив брат імператора Алєксандра І Міхаіл Ніколаєвіч. 70 десятин (близько 70 га) біля моря, поряд із маєтком тоді вже покійного царственого батька в Ореанді – непоганий наділ.
Міхаіл Ніколаєвіч розділив Гаспринський маєток між двома синами Георгієм та Алєксандром. Останньому дісталась більша частина маєтку (її він назвав Ай-Тодор). Гергій отримав меншу частину, яку назвав Харакс.
Розробкою проекту маєтку та палацу зайнявся архітектор «высочайшего двора» Ніколай Краснов. Причому тут він мав проявити ще й немалий талант ландшафтного архітектора, адже територія Хараксу була диким і напівпустельним чагарниковим рідколіссям. Тут навіть не було жодного джерела води.
Відсутність води значно загальмувала будівництво. Лише у 1905 році коли на території маєтності було знайдено кілька дрібних джерел, а у татар орендували велике джерело, почалося будівництво.
Палац було зведено у шотландському гірському стилі з одним поверхом з боку гір, та двома-трьома – з боку моря. До моря від палацу вели довжелезні сходи, а від моря відкривався казковий пейзаж зубців Ай-Петрі над червоним черепичним дахом палацу.
Навколо палацу розбили чудовий парк витриманий у регулярному стилі. Екзотичні рослини, звивисті алейки та декоративні споруди складали основу парку. Однією з головних споруд парку була антична колонада-бесідка перенесена сюди із згорілого палацу в Ореанді. Князь хотів цим підкреслити римське історичне минуле місцевості.
Георгій Михайлович хотів мати в своїй літній резиденції ще й храм. Його він також замовив Краснову. Церкву освятили у 1908 році на честь Святої Ніни. Звели її на пагорбі над палацом у грузино-візантійському стилі (як і храм в Ореанді). Здавалося, що вона ніби парить у повітрі.
Храм було прикрашено різьбленими із каменя орнаментами та мозаїками, виготовленими в майстерні Антоніо Сальвіатті.
Церква Святої Ніни на початку 20 та 21 століть
Стара та нова церкви
Загалом архітектурний ансамбль Хараксу вийшов одним з найоригінальніших витворів Краснова: вілла-палац та церква, зведені у двох різних «гірських» архітектурних стилях, та прекрасний регулярний парк.
Санаторій «Днепр» – нині не сама респектабельна оздоровниця Великої Ялти, але далеко не найгірша. Радянські корпуси без ознак євроремонтів, білизна, що сохне у вікнах, запилені фонтани без води… Але ціни на відпочинок тут все-рівно кусаються, адже це колишній великокняжий маєток із глибокою історією. І я зовсім не сумніваюсь що ситуація може швидко змінитись. Й, можливо, років через п’ять сюди за 20 грн. не потрапиш.
Церква Святої Ніни стоїть на пагорбі за межами санаторію. Її ніби то готують до реставрації. Хоча не впевнений що така підготовка піде їй на користь: до храму прибудували нову будівлю церкви – тимчасовий храм повинен замінити стару церкву , сучасний купол зовсім не нагадує грузинський стиль – це якась пародія, щось зовсім незрозуміле. Я навіть відразу не впізнав той храм, що бачив на старих фото. Добре що хоч декор зберігся (дійсно варта уваги річ). Чи надовго? Хтозна. Але красновський витвір й у такому вигляді заворожує. Поспішайте побачити. Рекомендую.
Текст та фото Романа Маленкова
Елементи декору церкви
