Сотні разів проїжджав повз нього, а на ці вихідні вирішив, нарешті, заїхати. Шедевр мазепинського бароко століть на пагорбі на північно-східній околиці міста Лубни (Полтавщина) понад трасою Київ-Харків. За легендами, монастир на цьому місці існував ще до татарської навали XIII століття. Він був заснований в 1619 році княгинею Раїною Могилянкою Вишневецької і митрополитом Ісаєю Копинським, тодішнім ігуменом Густинським і Підгорським. В 1692 році на місці дерев’яної церкви, на кошти гетьманів Івана Самойловича та Івана Мазепи і за проектом талановитого віленського зодчого Іоганна-Баптиста Зауера, автора Троїцького собору в Чернігові був збудований кам’яний Спасо-Преображенський собор у стилі козацького (українського, мазепинського) бароко.
Мгарський монастир завжди відігравав видатну роль в духовному житті України. У 1622 році відомий церковний діяч Ісая Копинський створив тут братство, що активно протистояло окатоличенню лівобережних українців. Населення монастиря складалося здебільшого з колишніх запорозьких козаків. У 1663 році в монастирі під іменем монаха Гедеона перебував син Богдана Хмельницького, Юрій. З 1737 року ігуменом, а з 1744 року першим архімандритом монастиря був майбутній святитель Йоасаф (Горленко), єпископ Бєлгородський. Його наступником став Іларіон Рогалевський. У XVII-XVIII століттях тут був створений Мгарський літопис.
Спасо-Преображенський собор мурований, прямокутний у плані, з двома баштами обабіч головного фасаду, тринефний, шестистовпний, семибанний. Під час відбудови у середині XVIII ст. одержав п’ятибанне завершення і ліпне барельєфне оздоблення фасадів та інтер’єру.
Собор збудований на зразок собору Троїцько- Іллінського монастиря у Чернігові за проектом архітектора І. Баптиста за допомогою М. Томашевського. Завершував будівництво майстер А. Пирятинський, теслярськими роботами керував майстер Д. Ворона. Храм був освячений у 1692 році.
Найбільше вражає ліпнина храму, яка має підкреслено рослинний характер.
Баня собору:
у 1762–1765 майстер С. Шалматов виконав багатоярусний різьблений іконостас. Спасо-Преображенський собор – один з визначних зразків архітектури доби українського бароко, в якому поєднано традиції давньоруського зодчества 11–12 ст. та бароковоренесансної архітектури Західної Європи.
Фото – http://history.org.ua
У 1785 році на місці, де любив усамітнюватися Афанасій Лубенський, патріарх Царгородський (пізніше прославлений як святий) була збудована дзвіниця. До 1917 року в монастирі зберегалися його святі мощі. Патріарх помер тут, повертаючись з Москви в Константинополь.
Дзвіниця включена в кільце огорожі і служила головним входом на територію монастиря. Вона цегляна, триярусна, з послідовним зменшенням площі і висоти ярусів. У плані перший ярус є квадратом із закругленими кутами, інші – круглі. Увінчана півсферичним куполом. Фасади першого ярусу оформлені чотирьохколонними доричними портиками з трикутними фронтонами. Верхні яруси прорізають високими арочними отворами, прикрашені спареними колонами – іонічними в другому ярусі і корінфськими – в третьому, і двома рядами ніш. Пам’ятник є твором архітектури у стилі бароко.
Келії:
Мури з баштами:
Автор – Андрій Бондаренко
