За 30 км від Рівного, у межах сільради села Зоря, є дрібненьке село Білів. Раніше мало хто знав про нього, але нині сюди їде чимало туристів. Це Рівненська Ісландія, кажуть вони. Ну Швейцарій у нас півкраїни, мабуть більше ніж самої Швейцарії, але щоб Ісландія. Це ж хтось першим написав таке – і понеслося. І дуже захотілося самому побачити ту Ісландію. Побачив – не пожалкував, адже це, напевне, найатрактивніше й найфотогенічніше Городище, з усіх які я бачив раніше. А я їх бачив немало.
Городище розташоване за межами села – там є вказівник. Це високий пагоб, вершина якого плоска, із замляними бортиками – колись то були вали. Навколо яри, і сусідні пагорби, майже такі само, але не плоскі. На схід простяглася низовина – заболочена заплава річки Стубла. І усе це навколо – зелень, що аж очі виїдає, якась нереальна. Не знаю як воно в інші місяці, не знаю як у Ісландії – не довелося побувати, але у червні 2020 року, після рясних дощів, було саме так. Купки селфі-туристів сновигали туди-сюди – дійсно багато, як для городища. Ну і ми разом із ними.
За два км від Білівського городища розташована Пересопниця – колишня столиця удільних князів, та місце створення президентського Євангелія. Між селами Білів та Пересопниця знайдено сотні курганів, які доводять, що колись тут вирувало життя. В межах Білівського городища археологи знайшли купу цінних артефактів – від кераміки, до металевих коваделок. У 11 столітті тут стояла невелика фортеця. Навряд чи тут мешкав князь – місця малувато, але що поселення було тісно пов’язане із Пересопницею – це однозначно. А в 12 столітті поселення вже не існувало – мабуть, всі перебралися у Пересопницю.
На гору, до Білівського городища веде грунтова дорога, якою, підозрюю, після дощу і не заїдеш. З’їзд із дороги на імпровізований паркінг дуже стрімки, і довгою машиною можна і не заїхати, а про бус взагалі мовчу, як і про інфраструктуру. Але місце дуже і дуже гарне.
Текст та фото Романа Маленкова.
