Цурень
В селі ЦУРЕНЬ (Герцаївський район, 0,9 тис. мешканців) до 1918 року знаходилася митниця та пропускний пункт на кордоні Австрійської імперії та Румунії. Сьогодні це румунське поселення, відоме промисловим підприємством «Євро-Свинка». Раніше ж воно славилося не лише митницею, але й своєю архаїчною дерев’яною церквою «хатнього» типу. Сьогодні церква архангелів Михаїла та Гавриїла присутня в реєстрі архітектурних пам’яток України державного значення, але від її автентичності не залишилося й сліду.
Байраки
БАЙРАКИ (Герцаївський район, 1,9 тис. мешканців) вперше згадуються в документах 1633 року під назвою Могашешти. А вже у 1646 році власником села Стефаном Холбаном побудовано церкву. І не просто церкву, а найбільший з сільських храмів на всій території південно-східної Буковини. Церква Різдва Богородиці збудована з цегли у характерному для Буковини і північної частини Молдови стилі і має форму трилисника з конхою вівтаря та двома бічними ризалітами.
Лунка
ЛУНКА (Герцаївський район, 0,6 тис. мешканців) знаходиться на березі Прута між райцентрами Герца і Новоселиця. Село – справжня знахідка для любителів сакральної архітектури: на території Лунківської сільської ради, яка включає в себе села Лунку, Великосілля та Могилівку, розташовані відразу 6 храмів.
Панка
За легендою село Панка на Сторожинеччині засновано на початку XV століття трьома братами на прізвище Панко, які мандрували Буковиною і вирішили оселитися на березі Серету на галявині посеред букового лісу. Офіційно ж Панка вперше згадується у 1428 році в грамоті молдавських господарів. Тоді тут, на березі Серету в урочищі «Паланка» було збудовано укріплене городище. Пізніше село носило різні назви: Панкауци, Панчешти, Панковці, а за часи комуністичної влади село називалось Клинівка.
Атаки
Більшість туристів, що відвідують Буковину, попадають сюди саме через Атаки – невелике село Хотинського району Чернівецької області, що лежить на правому боці Дністра за автомобільним мостом, що сполучає Хмельницьку та Чернівецьку області. Хоча належність Хотинщини до Буковини – питання спірне, адже Хотинщина – історично це Північна Бессарабія, в останні роки назва «Буковина» (точніше – «Північна Буковина») застосовується до всієї Чернівецької області.
Рухотин
Так сталося, що бессарабські райони Чернівецької області – Хотинський, Кельменецький, Сокирянський обділені увагою як з боку туристів, так і з боку державних органів (ну, звичайн
Звенигород
Сьогодні на черзі - Звенигород, маленьке село поблизу Бучача. Поруч - замок в Підзамочку і скельний монастир в Рукомиші (про нього коли-небудь пізніше). Головна атракція Звенигорода - симпатичний оригінальний костел. Храм не занадто давній - всього 1934 рік. А привертає увагу не віком, а своєю модерновістю: такі костели будували лише у міжвоєнний період.
Селятин
СЕЛЯТИН (SELETIN), що лежить над річкою Сучавою, є одним з найстаріших поселень Буковинської Гуцульщини. Вперше село згадується в грамоті Молдавського князя Стефана ІІІ від 13 березня 1490 року, як власність Путнянського монастиря. Сьогодні цей відомий православний монастир знаходиться на території Румунії.
Путила
Районний центр ПУТИЛА розкинувся на багато кілометрів уздовж вузької долини однойменної річки, вбираючись на гірські схили дерев’яними гуцульськими хатками та сучасними корпусами нових будинків.
Багна
Перетнувши на виїзді з Вижниці невеличкий перевал висотою 471 метр над рівнем моря на північ від гори Яворів, попадаємо в Багненську долину, утворену річкою Міхидра.
Волока
Волоку не відвідують туристи. По-перше, вона лежить відносно далеко від шляхів сполучення: у п’яти з половиною кілометрах від траси Чернівці – Вижниця. А по друге, дорога сюди ну дуже складна: більше ніж на другій передачі аж ніяк не поїдеш! Але ж яка ця дорога!
Аннина гора
Траса «Чернівці – Вижниця» перед центром Вашківців повертає праворуч, нам же треба ліворуч. Через три кілометри побачимо гору, що йменується Анниною (304 метри над рівнем моря), із срібними куполами монастирських церков.
Виженка
ВИЖЕНКА (колишня Верхня Вижниця), що знаходиться відразу за Вижницею – ворота справжніх Буковинських Карпат і Гуцульщини, відома з ХVIII століття.
Валява
ВАЛЯВА (1,6 тис. мешканців), як і сусіднє місто Кіцмань (про нього - пізніше), вперше згадується у 1413 році у грамоті Олександра Доброго. В селі – дві архітектурних пам’ятки, і одна – гламурно-сучасна.Дерев’яна Успенська церква (1778 рік) у центрі Валяви – симбіоз двох вже знайомих нам типів – «хатнього» та гуцульського. У своєму первісному вигляді церква до наших часів не дійшла. Те, що ми маємо сьогодні: кам’яний фундамент, обшиті тесом стіни – результат її перебудови у ХІХ столітті.
Берегомет
Менш ніж за кілометр від Дубівців, якщо їхати на Коломию, розпочинається село БЕРЕГОМЕТ (0,8 тис. мешканців), яке вперше згадується у XVII столітті (Не плутати з Берегометом тим, що на Сереті!). Миколаївська церква в Берегометі є найціннішим зразком серед церков «хатнього» типу на Кіцманщині. Щоб побачити її, треба в центрі села біля автобусної зупинки звернути ліворуч, проїхавши один квартал.