Храми та монастирі

ajax spinner
Байраки

Байраки

БАЙРАКИ (Герцаївський район, 1,9 тис. мешканців) вперше згадуються в документах 1633 року під назвою Могашешти. А вже у 1646 році власником села Стефаном Холбаном побудовано церкву. І не просто церкву, а найбільший з сільських храмів на всій території південно-східної Буковини. Церква Різдва Богородиці збудована з цегли у характерному для Буковини і північної частини Молдови стилі і має форму трилисника з конхою вівтаря та двома бічними ризалітами.
Лунка

Лунка

ЛУНКА (Герцаївський район, 0,6 тис. мешканців) знаходиться на березі Прута між райцентрами Герца і Новоселиця. Село – справжня знахідка для любителів сакральної архітектури: на території Лунківської сільської ради, яка включає в себе села Лунку, Великосілля та Могилівку, розташовані відразу 6 храмів.
Панка

Панка

За легендою село Панка на Сторожинеччині засновано на початку XV століття трьома братами на прізвище Панко, які мандрували Буковиною і вирішили оселитися на березі Серету на галявині посеред букового лісу. Офіційно ж Панка вперше згадується у 1428 році в грамоті молдавських господарів. Тоді тут, на березі Серету в урочищі «Паланка» було збудовано укріплене городище. Пізніше село носило різні назви: Панкауци, Панчешти, Панковці, а за часи комуністичної влади село називалось Клинівка.
Атаки

Атаки

Більшість туристів, що відвідують Буковину, попадають сюди саме через Атаки – невелике село Хотинського району Чернівецької області, що лежить на правому боці Дністра за автомобільним мостом, що сполучає Хмельницьку та Чернівецьку області. Хоча належність Хотинщини до Буковини – питання спірне, адже Хотинщина – історично це Північна Бессарабія, в останні роки назва «Буковина» (точніше – «Північна Буковина») застосовується до всієї Чернівецької області.
Рухотин

Рухотин

Так сталося, що бессарабські райони Чернівецької області – Хотинський, Кельменецький, Сокирянський обділені увагою як з боку туристів, так і з боку державних органів (ну, звичайн
Звенигород

Звенигород

Сьогодні на черзі - Звенигород, маленьке село поблизу Бучача. Поруч - замок в Підзамочку і скельний монастир в Рукомиші (про нього коли-небудь пізніше). Головна атракція Звенигорода - симпатичний оригінальний костел. Храм не занадто давній - всього 1934 рік. А привертає увагу не віком, а своєю модерновістю: такі костели будували лише у міжвоєнний період.
Селятин

Селятин

СЕЛЯТИН (SELETIN), що лежить над річкою Сучавою, є одним з найстаріших поселень Буковинської Гуцульщини. Вперше село згадується в грамоті Молдавського князя Стефана ІІІ від 13 березня 1490 року, як власність Путнянського монастиря. Сьогодні цей відомий православний монастир знаходиться на території Румунії.
Путила

Путила

Районний центр ПУТИЛА розкинувся на багато кілометрів уздовж вузької долини однойменної річки, вбираючись на гірські схили дерев’яними гуцульськими хатками та сучасними корпусами нових будинків.
Багна

Багна

Перетнувши на виїзді з Вижниці невеличкий перевал висотою 471 метр над рівнем моря на північ від гори Яворів, попадаємо в Багненську долину, утворену річкою Міхидра.
Волока

Волока

Волоку не відвідують туристи. По-перше, вона лежить відносно далеко від шляхів сполучення: у п’яти з половиною кілометрах від траси Чернівці – Вижниця. А по друге, дорога сюди ну дуже складна: більше ніж на другій передачі аж ніяк не поїдеш! Але ж яка ця дорога!
Аннина гора

Аннина гора

Траса «Чернівці – Вижниця» перед центром Вашківців повертає праворуч, нам же треба ліворуч. Через три кілометри побачимо гору, що йменується Анниною (304 метри над рівнем моря), із срібними куполами монастирських церков.
Виженка

Виженка

ВИЖЕНКА (колишня Верхня Вижниця), що знаходиться відразу за Вижницею – ворота справжніх Буковинських Карпат і Гуцульщини, відома з ХVIII століття.
Валява

Валява

ВАЛЯВА (1,6 тис. мешканців), як і сусіднє місто Кіцмань (про нього - пізніше), вперше згадується у 1413 році у грамоті Олександра Доброго. В селі – дві архітектурних пам’ятки, і одна – гламурно-сучасна.
Дерев’яна Успенська церква (1778 рік) у центрі Валяви – симбіоз двох вже знайомих нам типів – «хатнього» та гуцульського. У своєму первісному вигляді церква до наших часів не дійшла. Те, що ми маємо сьогодні: кам’яний фундамент, обшиті тесом стіни – результат її перебудови у ХІХ столітті.
Берегомет

Берегомет

Менш ніж за кілометр від Дубівців, якщо їхати на Коломию, розпочинається село БЕРЕГОМЕТ (0,8 тис. мешканців), яке вперше згадується у XVII столітті (Не плутати з Берегометом тим, що на Сереті!). Миколаївська церква в Берегометі є найціннішим зразком серед церков «хатнього» типу на Кіцманщині. Щоб побачити її, треба в центрі села біля автобусної зупинки звернути ліворуч, проїхавши один квартал.
Самушин

Самушин

САМУШИН (0,4 тис. мешканців) - маленьке село Заставнівського району, розташоване безпосередньо на березі Дністра. В документах Самушин вперше згадується у 1636 році, але є історичні підстави вважати, що поселення існує з 1621 року. З походженням назви села пов’язана легенда, яка близька до справжніх історичних подій. Під час Хотинської війни у 1621 році передовий загін козаків, прямуючи до Хотина, шукав переправу через Дністер i натрапив на турків, що їх переслідували. У сутичці з ворогами загинули всі, крім козака Самуся.
Веренчанка

Веренчанка

ВЕРЕНЧАНКА (3,8 тис. мешканців) – найбільше за чисельністю населення село Заставнівщини. Перша згадка про нього датується 1589 роком. Через село проходить збудована за часів австро-угорського панування залізниця Тернопіль – Чернівці. Веренчанка – вузлова станція: від основної гілки відходить додаткова гілка місцевого значення на Заставну та Вікна Буковини, про яку вже згадувалося у розповіді про Вікно.