Королівка

Назва цього села на березі Нічлави, відомого з XV століття, змінювалася неодноразово. Спочатку воно було «Каролівкою», за австрійських і польських часів – «Корольовкою», за часів совєцької окупації – «Коралівкою». Сучасну назву «Королівка» село отримало у 1989 році. Королівка, передусім, відома спелеологам, адже поблизу неї розташована карстова печера Оптимістична, яка занесена до Книги рекордів Гінесса, як найдовша в світі гіпсова печера, найдовша печера Євразії та третя за довжиною серед печер світу. Довжина її ходів складає понад 240,5 км, а площа – близько 2 гектарів. Зустрічаються сталактити і геліктити.

Якщо вірити Вікіпедії, то на початку XVII століття на околиці села виник монастир, який у 1672 році частково зруйнували татари (напевне, все ж таки турки). У 1774 році його було ліквідовано. Після першого поділу Польщі і приєднання Західного Поділля до монархії Габсбургів, Королівку було проголошено містечком.

З 1785 року воно перебувало у власності Дунін-Борковських. Ці шляхтичі володіли рядом містечок на Тернопіллі і залишили після себе невеличкий слід в архітектурі регіону (з ними ми ще познайомимося у наступних розповідях). У 1867 році Королівка стає волосним центром Борщівського повіту. Пожежі 1904 та 1926 років знищили багато будинків у містечку. У міжвоєнний період Королівка було торговим містечком: тут відбувалися по три великі ярмарки на рік та звичайні щочетверга.

У селі є кам’яна церква Св. Івана Хрестителя (XIX століття). Але за церквами ми не полюємо, вони на Тернопіллі майже однакові і не відрізняються особливим шармом. Чого не скажеш про костели. Про костел в Королівці немає ніяких даних ні в літературі, ні в реєстрах пам’яток. Але він по-своєму цікавий. Принаймні, з такими башточками по боках мені попався вперше.

Храм покинутий, поступово руйнується… Оглядати його краще, напевне, узимку. Улітку його майже повністю вкривають зелені гілки дерев.

Текст та фото Андрія Бондаренка (Джихад Джаббаров)             andy_babubudu

ternopillya