У деяких казкових, прекрасних місцях обов’язково має бути замок, як останній штрих генія на полотні природи. І замок у Кудринцях на високому березі Збруча, здається, саме на своєму місці. Стій, зупинись і насолоджуйся. Вдихай пахощі висохлих трав, сосен. Споглядай спокійний плин ріки.
Вперше, коли я тут опинився, мені здалося, що посеред подільських полів загубилася карпатське міжгір’я. Ми довго їхали поганою-поганою дорогою серед полів у пилюці та спеці, аж раптом спуск у село гірським серпантином, серед сосон і кукурудзи. Кинувши машину і видершись на прямовисну гору Стрілка, ми довго сміялись із себе. Виявляється трохи далі під гору йде дорога, а потім зовсім некрута стежка до замкових руїн. І дорога селом не такий уже й серпантин – розбита грунтовка. Fata morgana щезла, але чари цієї місцини залишилися зі мною.
Навряд чи Mikołaj Herburt, який будував фортецю в 1615 році, вибрав це місце через красу. Зрозуміло, що галицький підкоморій керувався необхідністю боронитися від татар, які часто з’являлися на близькому Волоському шляху. Неправильний чотиригранник з трьома кутовими вежами додатково захищали обривисті схили видовженої гори над долиною Збруча. Між іншим Микола Гербут, який мав моравське походження і прибув на Поділля із Сілезії, заснував ще місто і назвав ім’ям свого родового гнізда – Фельштин (жаль, сучасну назву Гвардійське так і не декомунізували). Чудовий костел у ньому заклав також він.
Текст і фото Сергія Щербія
