Кровинка розташована біля траси Тернопіль – Чернівці. І тут же, при дорозі, простягнувся залізничний насип – залізниця австрійських часів, про яку я вже писав у пості про Буцнів, а через яр, утворений притокою річки Гнізна, перекинуто семи арковий віадук. Він не такий вражаючий, як у Плебанівці або у Буцневі, але зупинитись біля нього варто. Місцевий, потемнілий від часу, пісковик додає віадуку неабиякої фактурності й старить його. Але це не той випадок, коли хочеться щоб будівля виглядала новішою…
Дивна назва для села – Кровинка, причому на дорожньому вказівнику написано на польський манер – Кровінка. І місцеві називають село Кровінкою – так його колись, на початку минулого століття, перейменували поляки, які пояснювали походження назви від якихось кривавих боїв за часів Речі Посполитої. Але відомо, що ще у княжі часи існувала назва Кровинка, а у документах 15 століття поселення зустрічається під назвою Кравінія.
Більш логічною, але й банальнішою, виглядає гіпотеза, про походження назви від пасовищ, на яких випасали корів теребовляни, а пасти тут дійсно простору вистачає – широка заплава Гнізни ще й нині вкрита луками. Значить була якась «Коровинка», ну а потім назва трансформувалася.
Загалом більше про Кровинку писати мабуть і нічого, принаймні я не знаю більше нічого. Ну а сухі історико-статистичні дані ви можете прочитати у Вікіпедії.
Текст та фото Романа Маленкова
