В селі Вербка, над долиною річки Савранки, на лівому її боці, стоїть дерев’яна церква святого Миколая – звичайна “єпархіалка” – зведена за стандартним єпархіальним проектом, і освячена у 1895 році. Цікаво, що звели її на кам’яному фундаменті, на відміну від більшості дерев’яних храмів Поділля і Наддніпрянщини. Пофарбована у синій колір… Стривайте, а це що відображення цієї ж церкви на правому боці Савранки? Синя єпархіалка із однією банею та прибудованою дзвіницею. Та ні, то інший храм – Різдва Богородиці. Ти ба. То ж якась репліка. Але ні, баня там трохи ширша…
Церква Різдва Богородиці, 1892 р.
Церква святого Миколая.
У селі Вербка, яке розташоване у Чечельницькому районі Вінницької області, дві дерев’яні церкви, збудовані, майже, в один і той самий період, і за одним і тим самим проектом. Між церквами по прямій лінії відстань у 627 метрів. Чому так? Єдине, що відразу спадає на думку – Савранка колись розділяла два різних села, які мали різні парафії, та різні церкви. І майже завжди, те що першим спадає на думку, і є правильним. Ну чи якось так.
Отже на правому боці Савранки колись було село Слобода, в якому у 1892 році збудували дерев’яний храм Різдва Богородиці. Це було через два роки після того, як у сусідньому селі Велика Вербка (до 60 рр. 19 століття воно називалось Стара Вербка) поряд із старою дерев’яна церквою святого Миколая звели нинішню, а стару розібрали. Проект тоді був один для усіх – Священний Синод заборонив різноманіття в архітектурі парафіяльних храмів, тому їх зводили майже ідентичними.
Церква Різдва Богородиці, 1892 р.
Велика Вербка була заснована у 17 столітті. Тоді вона називалась Старжинці. Село розміщувалося на правому боці Савранки. У 18 столітті на лівому боці річки з’явився присілок – Слобода, яка пізніше почала називатись Слободо-Вербка. У 1787 році в селі звели церкву Різдва Богородиці, яка простояла століття. Чому її розібрали – точно невідомо. Вже у 20 столітті два села, між якими фактично не було межі, об’днались в одне – Вербка. Все ніби і просто й одночасно, дуже складно. Чому село Стара Вербка, або Старжинці, не розросталось на інший бік Савранки, до 18 століття? Природні умови точно не були на заваді – там такий самий борт долини, і такий самий грунт. Я маю лише одну відповідь: тому що на іншому боці була інша країна – Османська імперія. Найвірогідніше, у 17 столітті, проходив кордон між Річчю Посполитою та Портою. Але це лише припущення, доказів я не маю.
До речі, майже ідентична ситуація в сусідньому селі Луги – дві церкви, на двох берегах Савранки.
Текст та фото Романа Маленкова
Вигляд на Миколаївську церкву від Різдвобогородичної
