До Лемешівки від траси Вінниця – Житомир йде нормальна дорога, точніше нормальна дорога до Люлинців, в яких є будівлі маєтку Старжа-Якубовського, а від Люлинців кілька кілометрів через Райки – не пам’ятаю яка, але терпима, бо якби була страшна – я б запам’ятав. Та і їде сюди немало народу, адже тут досить великий монастир. Щоправда, монастир відносно новий – його заснували у 1999 році, а саме село відоме із 17 століття. Із назви зрозуміло, що перші поселенці робили лемеші.
Монастир Іоанно-Богословський. Тут три храми а заснували його у палаці. Так, не у печері, чи у дуплі дерева, а саме у палаці, який у 19 столітті належав відомому вченому, юристу-криміналісту, Володимиру Спасовичу. Останній купив лемешівський маєток у родини Островських, які, напевне, збудували палац – точна дата будівництва невідома, але за стилем це класицизм, тому можна припустити, що його звели у першу половину 19 століття, а тоді власником Лемешівки був Островський.
Володимир Спасович похований у Лемешівці на католицькому цвинтарі. Його могила збереглася. Свого часу Спасовича називали “королем російської адвокатури”, він був автором першого підручника із кримінального права в Російській імперії, Рєпін писав його портрет – відома все таки людина була, тому варто відвідати його могилу, чого не зробили ми, під час відвідин Лемешівки. Просто не знали.
В палаці Спасовича (чи Островського) зараз монастирська церква. Все відремонтовано, вибілено, колонада в прекрасному стані, а зверху баньки із хрестами. Ну не будемо бурчати, бо хто зна в якому стані був би палац, якби не монастир.
Текст та фото Романа Маленкова.
