До Сопина, як і до більшості навколишніх сіл веде бруківка. Як же зручно влаштувалося місцеве керівництво – дороги з твердим покриттям їм збудували ще півстоліття тому, і вони вважають, що так і має бути. Ну бруківка ж, класно, он у багатьох європейських містах історичні центри забруковані, а тут навіть села. Круть. Частіше б вони їздили по тих бруківках, де вуха закладає, а зуби потрібно тримати міцно зціпленими, щоб язика не відкусити.
В Сопині зберіглася унікальний комплекс споруд – будинок Сопинського кредитного товариства та склад сільгоспінвентаря. Збудували комплекс на початку 20 століття. Стиль – європейський модерн. Кредитне товариство забезпечувало сільськогосподарськими кредитами величезну кількість навколишніх сіл. Пишуть, що села в радіусі сотні кілометрів співпрацювали із Сопинським банком. Тут же можна було взяти в оренду інвентар та позичити гроші. Дивина. Унікальний комплекс у радянський період зробили лікарнею, в 90-х тут була амбулаторія, нині усе стоїть пусткою. У перелік пам’яток архітектури будівлі не внесені – знову злочинна халатність і некомпетентність чиновників. Ну нехай совдепам все було пофіг, але ж за три десятки років незалежності що ви зробили? А комплекс Сопинського кредитного товариства, якщо і не шедевр, то дуже ефектний об’єкт, особливо для села. Нині його вже й сфотографувати нормально не можна – все заростає чагарями, унікальна будівля тримається виключно завдяки власній міцності.
Історія Сопина в 20 столітті цікава і трагічна. У травні 1921 року в село зайшов повстанський загін легендарного отамана Орла (Яків Васильвич Гальчевський) – хто не знає такого, почитайте біографію у Вікіпедії. До повстанців приєдналися місцеві ополченці під керівництвом Пугача. Сопин став центром повстання, яке у червні цього ж року більшовики придушили, а село спалили. Орел-Гальчевський пізніше мігрував на польську територію, де змінив прізвище на Войнаровський і дослужився до звання майора Війська Польського. Про повстанську групу Орла-Пугача у Сопині теж є інформація у Вікіпедії – почитайте, кому цікаво. В чині майора, в польському війську, він воював проти німців у 1939 році, й потрапив у полон. Пізніше був звільнений. У 1942 році був радником організатора УПА, командира Поліської Січі, Тараса Бульби-Боровця, а ще пізніше командував загоном самооборони на Холмщині, біля Грубешова (тоді це була Україна), де і загинув в бою із Армією Крайовою, в селі Пересоловичі.
Від спаленого більшовиками великого села Сопин залишились лише будівлі унікального сільського банку.
Нинішній Сопин – невелике село, де мешкає близько 450 осіб. Сопинський селянський банк стоїть біля дороги – знайти його не складає проблем.
Текст та фото Романа Маленкова.
