Носиківка (Шаргородський район Вінниччини) зустріла непривітною мрякою… В селі зберігся палац, що належав Станіславу Щеньовському.
Поселення Насіківка (а саме так воно називалось раніше), досить давнє. На мапах Боплана 1640 року воно защначене як Nosikovka. Землі, де знаходилось це поселення, належали родам Замойських, Конецпольських, Любомирських. Після 1831 року учасників польського повстання було позбавлено права володіння землями. Серед них був і Генрик Любомирський. Маєтки роздаються лояльним до російської влади, тим, хто присягнув імперії. 1835 року Насіківку купує М.Чарнецький. А з 1840 по 1892 рік селом володіє його син С.М.Чарнецький. Згодом, 1892 року Чарнецький продав частину земель пану Коревицькому (його маєток у 1905 році спалили селяни), а іншу частину, трохи пізніше – Станіславу Щеньовському, старшому сину Ігнація Щеньовського, власника маєтку та палацу в Капустянах, що був пов’язаний з цукровою промисловістю Поділля та Волині, засновника та президента Товариства взаємного страхування цукрових заводів Польщі, міністра промисловості та торгівлі Польщі у 1919 році.
В ті ж часи С.Щеньовський закладає в селі великий парк зі ставком. На початку XX ст. С Щеньовський купує у Коревицького його частину маєтку (скоріш за все після спалення палацу), та стає одноосібним власником села. Сам Станіслав не дожив до подій 1917-1918 років, він загинув на війні у 1915 році. В Насіківці народились його сини, Ольгерд та Владислав. Дружина Людвіка разом з синами проживали тут, а потім у 1918 році емігрували та проживали в Закопанє.
У різні часи будівля палацу слугувала лікарнею та аптекою, школою, відділенням пошти. Прикро те, що наразі будівля покинута, занепадає та руйнується, заростає чагарниками. Всередину потрапити не вдалося, двері на цепку, але через вікно зміг розгледіти, що з оздоблення інтер’єру поки ще збереглась ліпнина.
Парк навколо теж в занедбаному стані.
Текст Ігоря Дорожка, фото Романа Маленкова.
