З відходом (і поступовим занепадом) Ялти Україна отримує нову курортну столицю – Яремче. Місто в Прикарппатті, яке намагалися зробити великим центром відпочинку ще у радянський період поступово перетворююється на один із головних центрів рекреації вже у 21 столітті, після російської агресії, яка змінила уподобання українців. Нині замість Кримських гір наші співвітчизники, не лише зимою, а й у інші пори року все більше їдуть в Карпати – а там Яремче (з Татаровом, Микуличином, Ворохтою, і, безперечно, із Поляницею-Буковелем). Просто на очах змінюється інфраструктура – все в стадії ремонту і будівництва, магазинчик “Гуцульського” пива у Микуличині набитий покупцями, як коробка сірниками, до водоспаду Женецький Гук тягнецька нескінченна валка машин і пішоходів, на деяких базах місць немає за півроку, от лише дорогу б полагодити…
Краєвиди Яремче та Чудомихайлівська церква
Яремче курортом стало лише наприкінці 19 століття, коли в тодішньому присілку села Дора створили туристичний “Клуб Яремчанський” та звели 50 вілл. Саме це стало поштовхом для відділення Яремче від Дори – у 1909 році воно стало окремим населеним пунктом, а згодом “проковтнуло” і саму Дору.
Роком заснування Яремче вважають 1787 – саме тоді на околиці Дори бідняк на ім’я Ярема збудував собі хату, навколо якої згодом виріс хутір. Тоді це була територія Польщі, а через шість років вже австріяки з угорцями володіли краєм. Із 1939 року, коли Яремче було вже окремим селом, територією володіли росіяни – в радянський період село, а із 1963 року місто, називалося Яремча. Історичну назву відновили у 2006 році.
Чудомихайлівська церква (17 ст.)
Зараз до Яремче приєднані два села – Дора і Ямна, крім того ще купа населених пунктів, розташованих переважно на річці Прут, входять до міської ради курорту. Нове життя Яремче отримало із розбудовою гірськолижного курорту Буковель, який також лежить на землях Яремчанської міськради.
Яремче – це ворота Карпат. Тут розташовано адміністрацію Карпатського національного природного парку, і саме тут починаються найгарніші гірські хребти, тому й не дивно, що саме ця місцевість стала великим курортом. Нині тут повно готелів, пансіонатів, баз відпочинку, та й у приватному секторі – що не хата, то приватна (зелена) садиба. Крім того в місті шість церков, з яких три старовинні, а одна відбудовується після навмисного спалення, і три монастирі.
Найстарішими храмами міста є Чудомихайлівська церква (17 ст.) та церква Івана Милостивого (1663 р.).
Чудомихайлівська церква розташована у передмісті Дора, на пагорбі у підгір’ї, недалеко від залізничної станції Дора, та за 500 метрів від автобусної зупинки. Навіть закута у бляху із чеканкою вона виглядає дуже фактурно. Традиційно на церковному подвір’ї розташований цвинтар.
Петропавлівський монастир
Дорогою, яка тягнеться попід церквою в гори можна дістатись до нового монастиря – Петра і Павла. Обитель дерев’яна й нічим особливим не вирізналася, якби не колекція бюстів католицьких діячів (включно із Римським Папою).
Пам’ятка архітектури, церква святого Іллі, збудована у 1937 році, була спалена у 2014 році (взимку, під час революційних подій на Майдані). Підпалювачів затримати не вдалося, хоч їх і бачили свідки. Нині прекрасний храм, навколо якого функціонує монастир, відбудовують.
Монастир святого Іллі із церковю, що відбудовується (на задньому плані)
Біля автостації “Яремче”, за коліями, заховалася церква Успіння Богородиці.
Церква зведена за сприяння пароха села Дори, радника єпископської консисторії отця Григорія Громадки (1836 – 1912), який отримав священство з рук митрополита Г. Яхимовича і був інституйований на парафії в 1898 році. Будову вели майстри з Космача. Дерево з громадського лісу возили волами місцеві жителі, зокрема Данило Годованець. Невелика двохярусна дзвіниця збудована пізніше, в 1938 році. Вона підкреслено функціональна, але саме своєю простотою підсилює чіткі контури храму. Одним з будівничих дзвіниці був місцевий житель Бабчук. Джерело: http://yaremche.org
Церква Успіння Богородиці (1898 р.)
Є у Яремче кілька нових храмів, серед яких я звернув би увагу на цікаву дзвіницю реколекційного дому (принаймні я так ідентифікував цю будівлю).
Продовження буде…
Текст та фото Романа Маленкова
