Токи

Потрапити в село Токи, яке розташовується в Підволочиському районі Тернопільської області, я хотів вже давно, в першу чергу для того щоб побачити місцевий замок. Довший час реалізувати задумане не вдавалось, але так вічно тривати не могло, і в березні 2012 року я таки добрався туди. Оскільки Токи не лежать на жодному популярному туристичному маршруті, то туристи сюди навідуються не дуже часто. Саме тому місцевий замок можна сміливо вважати одним з найменш відвідуваних на Тернопільщині. Але, як то кажеться, не замком єдиним – є в Токах і інші цікавинки. Про все це і піде мова.

Історія замку в Токах буде неповноцінною без згадок про сусіднє село Ожигівці, яке колись було вельми впливовим містечком, і саме до його території належала твердиня. Проте коли по Збручу було прокладено кордон, то замок і містечко опинились в різних державах. З того часу (кінець XVIII століття) твердиню починають пов”язувати в першу чергу з Токами.

Перша письмова згадка про Ожигівці датується 1430 роком. В кінці XVI століття містечком володіли Збаразькі. На той час Ожигівці були вагомим населеним пунктом, який отримав магдебурзьке право, а з ним і всі міські привілеї.

В кінці XVI століття Януш Збаразький на околиці Ожигівців будує кам”яний замок, який в першу чергу мав слугувати для захисту від татарських нападів. Місце для твердині було вибрано невипадково, адже саме тут сходились Чорний і Кучманський шляхи, які дуже часто використовувались татарами для своїх набігів.

Замок було збудовано на острові (зараз це півострів) посеред штучного ставу, який наповнювали води Збруча. Для входу в твердиню використовувався підвісний міст. Оточений з усіх боків водою замок виглядав неприступно, а водний бар”єр становив суттєву перешкоду для нападників.

Замок мав форму неправильного трикутника, з баштами на кожному з кутів. Дві з трьох веж були напівкруглими, а третя п”ятикутна в плані. Саме остання і збереглась до наших днів. Ще одна вежа охороняла вхідні ворота.

У 1631 році після смерті останнього представника роду Збаразьких – Юрія, замок переходить в руки Вишневецьких, які володіли ним до 1744 року. Вишневецькі неодноразово модернізували і перебудовували споруду.

У 1648 році замок було захоплено, пограбовано і зруйновано військами Богдана Хмельницького. По закінченню бойових дій споруду відновили. Наступного руйнування твердиня зазнала у 1675 році, коли його захопили турецькі війська Ібрагіма Шишмана.

У 1764 році Ожигівці з замком купив брацлавський каштелян Ян Антоний Чарнецкий. Згодом ним володіла родина Матковських. У тому ж 1764 році Токи згадуються як окреме село, а не передмістя Ожигівців.
У 1772 році після Першого поділу Речі Посполитої Ожигівці і Токи опинились по різний бік кордону, який проходив по Збручу. Таким чином Ожигівці опинились у складі Російської імперії, а Токи відійшли до Австро-Угорщини.

До другої половини ХІХ століття замок був житловим, проте сама споруда все більше занепадає, і її по трохи починає розбирати місцеве населення.
В часи Першої світової війни у 1915 році твердиня суттєво постраждала. Значну частину укріплень розібрали для будівництва дороги між Волочиськом і Підволочиськом. В міжвоєнний час замок місцеве населення продовжує активно розбирати замок на будівельний матеріал.
До наших днів від твердині збереглась лише південна п”ятикутна башта, а також частина стін, які примикають до цієї вежі.

Окрім замку в Токах можна побачити муровану церкву Преображення Господнього, яку було побудовано на місці дерев”яної попередниці у 1902 році за проектом відомого львівського архітектора Василя Нагірного.

На церковному подвір”ї можна побачити цікавий монумент, який спорудили на честь Українських січових стрільців і жертв Першої світової війни.

Поруч з храмом стоїть дерев”яна дзвіниця.

Ще однією цікавинкою церковного подвір”я є старий сонячний годинник. На жаль, зараз він не працює, оскільки щільно закритий ялинками з сонячного боку.

Є в Токах ще одна церква, будівництво якої ще не закінчилось, і ним продовжує займатися греко-католицька громада.

Поруч з новою церквою стоїть палац культури, який було зведено в радянські часи. Як для села його розміри просто величезні.

Також в селі є пам”ятник Шевченку, який було поставлено у 1991 році. До речі, споруда зовсім непогана, не кожне місто може такою похвалитись.

Загалом Токи склали досить позитивне враження. Видно, що село не занепадає. Тут є велика кількість торгових закладів, аптека і навіть газетні кіоски.

Автор тексту та фото Роман Бречко                            rbrechko