Великий князь Ярослав Мудрий заснував немало міст і містечок. Серед них чотири назвав на свою честь: два Юр’єва (Юрій – християнське ім’я князя) – нині Біла Церква і Тарту в Естонії; два Ярослава – нині міста в Росії та Польщі. Так твердить українська історіографія й у нас немає підстав не вірити їй, хоча поляки, у путівниках, часто починають оповідати про свій Ярослав (Jarosław) із 16 століття, ніби опускаючи період його заснування, щоб не згадувати київського князя. Коли поляків прямо запитати про заснування міста, часто можна почути відповідь типу, ми не знаємо, ми ж тоді не жили. Але ж ми то знаємо… Тим більше, місто лежить на березі Сяну.
Ратуша
Міська забудова
Для мене це місто стало, чи не головним відкриттям у Польщі – завітавши сюди просто через князя Ярослава, мовляв гляну, що там наш великий заснував, вже рік не можу підібрати іншого кандидата на роль отакої темної конячки із фантастичним співвідношенням: маловідомість – відсутність туристів – досконала архітектура різних стилів та періодів – величезна кількість пам’яток.
Ярослав (наголос на передостанній склад) був заснований, як форпост на річці Сян, під час походу Ярослава Мудрого на польського короля Мєшка ІІ. Ймовірно, це сталося у 1031 році. Це вважалося незаперечним фактом, ще в часи Австро-Угорщини – про це вчили у місцевих школах, але із приходом до влади поляків, в міжвоєнний період заснування міста київським князем почали ставити під сумнів, а зараз часто кажуть, що місто заклав якийсь інший Ярослава, польський, а от який – невідомо.
Площа Ринок та кам’яниця Орсетті
Греко-католицька катедра
Ярослав – місто у Східній Галичині, тут навіть поляки не сперечаються. Тривалий час він був потужною фортецею в державі Данила Галицького і неодноразово зустрічається як у руських, так і в угорських та польських літописах. Відомою є битва під Ярославом 1245 року, в якій майбутній король Данило розбив війська свого попередника на галицькому княжому престолі, Ростислава Михайловича, та його угорських та польських союзників.
Із середини 14 століття Ярослав у складі Польщі. Його неодноразово руйнували турки, волохи, шведи, козаки, але місто відроджувалося. У 16-17 століттях воно знову було у власності українських князів – Олександра Острозького та його дружини, Анни з Костків. Анну Острозьку пам’ятають у місті і нині, адже вона виділяла великі кошти на розвиток міської колегіати Божого Тіла (про це нагадує пам’ятна таблиця). Є, навіть, вулиця Острозьких.
У жовтні 1918 року над Ярославом замайорів синьо-жовтий прапор новоствореної Української держави, щоправда ненадовго, адже поляків у місті було значно більше й вони швидко відвоювали його. А у 1945-1947 роках польська влада примусово виселила усіх українців із міста та повіту – Ярослав став повністю польським, хоча до українського кордону звідси якихось 30 км.
Абатство бенедиктинок
У 17-18 століттях Ярослав був потужним центром торгівлі на торговому шляху із Галичина. Тут працювали величезні ярмарки, а відповідно мешкала велика кількість найкращих торгівців у ті часи – євреїв (понад 30%). Від давніх часів у місті зберіглося п’ять синагог (можливо їх більше, але мені про це поки що невідомо), єврейський народний дім, хедер, критий ринок (Hala targowa), будинок товариства Яд Харузім. Не сильно змінилася ситуація і у австрійський період (австріяки прийшли у місто 1772 року) – місто торгувало, розвивалося, і саме від того часу залишилася помпезна забудова вулиць історичного центру. Щоправда, австріяки розібрали давні оборонні мури Ярослава – вони вже не могли виконувати фортифікаційної функції, і цим зменшили колорит старовинного міста.
За своєю забудовою, висотністю старовинних будинків та шириною вулиць Ярослав нагадує, як мінімум центр воєводства, а не повітове містечко у сорок тисяч мешканців. Його стара забудова точно набагато ефектніша ніж забудова центральної частини воєводського Ряшева (Rzeszów), чого вартий один лише будинок товариства «Сокіл», прикрашений крилатими янголами – нині це міський театр та дім культури.
Колегіата Божого Тіла
Починається Ярослав, як і більшість міст Польщі, із площі Ринок – центру так званої старувки. Центр площі прикрашає міська ратуша – неоренсансова будівля, яка, гармонійно вписується у ансамбль старезних кам’яниць. Перша ратуша постала на цьому місці ще у 15 столітті. Вона була дерев’яною і через деякий час згоріла. Ймовірно, у 16 столітті, на її місці спорудили муровану будівлю, яка у 1625 році була перебудована у стилі бароко. Із 1782 по 1852 рр. будівля ратуші використовувалася австрійцями для військових потреб (тут був чи то штаб, чи то склад). У 1895-1896 роках відбулася значна реконструкція будівлі – ратуша стала неоренесансною, а у 1909 році до неї прибудували західне крило – будівля набула нинішнього вигляду.
Варто відмітити, що частина найстаріших кам’яниць площі Ринок мають аркові відкриті галереї (вдовж площі) на першому поверсі. Під накриття галерей потрапляли крамниці, а за житлову площу над галереями податок не знімався, адже будівля над ними, нібито, і не займала ділянку на Ринку.
Багато кам’яниць датуються 16-17 ст. (Рудзіковська, Аттаванті, Грушевічовська), найвідомішою і найгарнішою серед них є кам’яниця Орсетті, в якій нині міський музей. Цю будівлю ви відразу помітите – навіть адресу вказувати не потрібно. Неподалік від неї розташований вхід у міські музеєфіковані підземелля та в туристично-інформаційний центр, де майже напевне ви отримаєте безкоштовну мапу міста, таку цікавих друкованих дрібниць.
Домініканський монастир
Другою, після євреїв, торговою громадою Ярослава, здавна були вірмени – про них нагадує вулиця Вірменська, яка пролягла від західного кута Ринку на північ, де упирається в Татарську вулицю – ймовірно колишній осередок асимільованих полонених татар. Ми пропонуємо рухатись на захід, вулицею Яна ІІІ Собєського, яка упирається у греко-католицьку катедру. Сама катедра існує в місті із 17 століття, але нинішня будівля соборної церкви з’явилася у 1717-1747 рр. На початку 20 століття він був дещо перебудований (зокрема, добудували дві дзвіниці). У храм міститься чудотворна ікона Богородиці, яку в 1996 році коронував Папа Ян-Павло ІІ.
Від греко-католицького собору варто пройти до площі Малий Ринок, через Циганську гору – звідси відкривається чудовий краєвид на сусідній пагорб, увінчаний баштами, мурами та височезними дзвіницями абатства бенедиктинок. Основу цього оборонного монастирського комплексу становить бароковий однонавовий костьол Святих Миколая та Станіслава Біскупа, зведений у 1614-1624 рр. на кошти Анни Острозької. Щоб потрапити у абатство, потрібно пройти Пелкіньською та Кляшторною вулицями, але ж не пропустіть, дорогою, колегіату Божого Тіла –ще один великий і дуже красивий монастирський комплекс, який постав у місті ще в 16 столітті як монастир єзуїтів. Собор Святого Яна , зведений у 1591-1594 рр. є найстарішим єзуїтським храмом Польщі. Поряд стоїть колишня будівля колегіуму (куди ж єзуїти без цього) із високою дзвіницею.
Францисканський монастир
Ще одним, укріпленим і надзвичайно ефектним сакральним об’єктом Ярослава є домініканський монастир. Знову ж фортечні мури, височезні дзвіниці храму, європейське бароко… Офіційно це Санктуарій Богородиці та міська базиліка. Згідно із легендою, у давні часи тут було поле, на якому пастухи знайшли чудовий образ Богородиці з Ісусом на руках. Вони забрали образ у місто, але він щодня повертався на те місце, де його знайшли. На цьому місці збудували каплицю, а пізніше, вже у 1421 році на місці каплиці звели готичну церкву.
В 1629 році в Санктуарій прийшли єзуїти, які перебудували храм, побудували додаткові корпуси для колегіуму та мури. Після заборони ордену єзуїтів у 1773 році монастир передали ще одному впливовому католицькому ордену – домініканців.
Будинок товариства “Сокіл”
В Ярославі є ще два монастиря – францисканський, заснований у 1700 році – доволі простенький бароковий храм Святої Трійці (зведений у 1710-1716 рр.) із келійними корпусами, та жіночий монастир Непорочних Сестер, біля якого я не був, але прочитав, що заснували його у 1873-1875 рр. В Інтернеті немало фото цієї обителі, яка після Другої Світової війни служила психлікарнею.
Найстарішим храмом із існуючих в Ярославі є костьол Святого Духа, який звели у 1469 році, як лікарняну церкву, а наприкінці 17 століття він отримав барокове оформлення. Це невеликий затишний храм, який розташований на вулиці Грюнвальдській. Свого часу він був частиною міських фортифікацій, тому має товстелезні стіни та стрільниці під карнизом.
Єврейська спадщина
До найефектніших будівель не сакрального призначення, зведених у Австро-Угорський період, є будівля гімнастичного товариства «Сокіл», про яку ми вже згадували. Взагалі то, це найгарніший будинок «Сокола» у всій Польщі. Його звели за проектом видатного краківського архітектора, Теодора Таловсікі. Свого часу тут був гімнастичний зал, кінотеатр та театральний зал. Нині це Муніципальний Будинок культури.
Серед міської забудови кінця 19 та першої половини 20 століть є немало великих модернових будівель. Ярослав – бомбезне туристичне місто. Завітайте сюди обов’язково. Ви будете здивовані та вражені.
Текст та фото Романа Маленкова
